Зустріч у Смілі: Голоси і сенси поетки Ганни Клименко-Синьоок

30 січня в центральній міській бібліотеці імені Олени Журливої відбулася зустріч з цікавою поеткою, перекладачкою, критикинею, доценткою кафедри української літератури та компаративістики Черкаського Національного університету імені Богдана Хмельницького Ганною Клименко-Синьоок.

Пані Ганна дуже плідна науковця, в її доробку понад сто вісімдесят наукових публікацій у періодичних виданнях з питань української та зарубіжної літератури ХХ – поч. ХХІ століть. А ще вона прекрасна поетка, вірші пише зі шкільної лави. Наразі світ побачили вже сім збірок поезій пані Ганни, її твори друкуються і в колективних збірках, газетній періодиці, в часописах України. Поезія Клименко-Синьоок впізнавана, глибока, з філософським підтекстом.

Зустріч з поеткою з Черкас провела бібліотекарка Олена Нечипоренко (праворуч)

Поетеса має веб-сторінку „Поетична вітальня Ганни Синьоок”, де розміщує власні твори, поетичні переклади, авторські поетичні відео. Має власний Ютюб-канал, з 2014 року керує літературною студією „Поетична вітальня Ганни Клименко-Синьоок”, яка працює при Черкаському Національному університеті ім. Б. Хмельницького.

Читальна зала бібліотеки в Смілі, незважаючи на негоду, була заповнена. Присутні, затамувавши подих, слухали вірші про весну, кохання, співпереживали медитативним розмислам знаної гості.

Під час зустрічі

– Мої дорогі сміляни, безмежно вдячна вам за тепло і світло, і не лише у метафоричному сенсі, – звернулася наприкінці Ганна Клименко-Синьоок до присутніх. – Дорога до вас була позначена заметами, заторами, але рівночасно знаками, що свідчили про благословення... Наприклад, світла вранці дали більше, тож пральна машина після вимушеної павзи таки завершила свій цикл, дозволивши мені не думати, що там без мене може статися...

І от: повна зала, телебачення – розмах ще той... Була подивована: людей не злякали ні замети, ні графіки... Люди зійшлися з надією послухати й почути... Я читала різні вірші, мій голос неодноразово зривався навіть на текстах, писаних років два тому... Сподіваюся, воєнні мотиви не лягли незрушним каменем у серцях... Обирала інтуїтивно, розгортаючи сторінки збірок спонтанно, а потім, у ході чтива, усвідомлювала, що вони про нас сьогодні, виловлювала в них нові сенси, яких могла й не вкладати під час написання, але на те вони ГОЛОСИ й СЕНСИ...

Сміляни щиро дякували поетці оплесками, знаний у Смілі, та й Україні, поет Анатолій Горбівненко вручив гості троянди, а бібліотекарка Олена Нечипоренко, яка й організувала зустріч, подарунок – блокнот і ручку для написання в дорозі нових шедеврів. Таких, як от цей:

у великому місті орієнтуйся на церкву, жінко,

орієнтуйся на церкву

неважливо, яка конфесія, який стиль,

просто йди на церкву –

як орієнтир

і буде тобі сковородинівське серце,

і світло колії під номером „три”,

і голос супутній, який тримає

і темп, і триб

у великому місті усі підказки –

безмовні мальки

тримайся людей, жінко, –

великих і немарких

вони носять всередині храми і зводять храм у тобі

тож орієнтуйся на церкву, жінко,

аби всьому і всюди

to be

Олександр Вівчарик, фото автора