«Зараз ми - виживаємо. Це реально терор - нас фактично знищують. Але щоб не втратити людяність - нам дані тварини і рослини. Щоб ми залишалися людьми», - психологиня Інна Лук'янець.
Коли вибухи стають фоном повсякдення, а зима - випробуванням на витривалість, турбота про тварин комусь здається недоречною.
«Зараз не до природи, треба рятувати людей», - цю фразу чують працівники і притулків, і зоопарків, і просто люди, які несуть додому вазон, щоб він не замерз у холодному офісі. У харківському притулку для тварин та черкаському зоопарку впевнені: турбота про живе - це не примха мирного часу, а ще один виклик війни, не менший і не більший за інші.
Як взимку 2026 року виживають в Україні тварини - в умовах екстремальних морозів, постійних обстрілів та тотальних відключень світла?
«Пункт незламності» для 500 хвостиків
У харківському притулку живе пів тисячі тварин - близько 400 собак і 100 котів. Тут немає вихідних. Є тільки безперервна відповідальність - за тих, кого підкинули під ворота вночі, вивезли з евакуації або залишили посеред міста через війну. У холодному повітрі чути віддалені вибухи. Виє сирена. Навкруги - голосний гавкіт.
Прес-секретарка притулку Марія Куценко розповідає: собаки реагують на небезпеку швидше за людей. За кілька секунд до вибуху вони починають скиглити. "Якщо тварини заплакали - ми знаємо, що зараз десь поруч гупне», - каже Марія.
Ця зима - аномально холодна: таких морозів і опадів не було багато років.
На виснажливу погоду наклалися обстріли і знеструмлення. Притулок готувався заздалегідь: там є генератори, автономні системи опалення, запаси паливних пелетів. Вольєри облаштовані так, щоб кожна тварина мала закриту теплу кімнатку й відкриту прогулянкову частину. Найменш пристосовані до холодів собаки - цуценяти і короткошерсті - живуть у вольєрі, який має теплу підлогу.
Для маленьких собак і котів звʼязали светрики - так і тепліше, і веселіше, кажуть у притулку: яскраві кольори підбадьорюють і покращують настрій. У кожному вольєрі є теплі підстилки. Їх поява - заслуга не лише працівників притулку, але й дуже багатьох людей, яким не байдуже, навіть коли вони самі виживають. Щороку притулок збирає старі кофти, пальта, светри, ковдри, рушники: саме ці речі використовують як утеплювачі для вольєрів.
«Цього року ми були шоковані тим, скільки людей відгукнулись на наш заклик - не тільки з Харкова, але з усієї країни. При тому, що ми постійно змінюємо ці підстилки, зараз можна впевнено сказати - нам вистачить матеріалу до весни. Оця людяність, готовність відгукнутись є характерною рисою українців і допомагає нам триматись уже 4 роки», - каже Марія.
За її словами, у притулку зараз є все, щоб пережити цю важку зиму. Там завжди готові прийняти корми - бо їх щодня йде дуже багатою. Але найболючіше, зізнається Марія, - не морози, не вимкнення світла і навіть не прильоти.
Найболючіше для тварин - це людська зрада. У нас є собаки, які прожили в родині 5–10 років, а потім стали «зайвими». Кішки, яких підкинули під двері притулку. Ці зневірені тварини бояться всього навколо, а найбільше - людей. Але які ж ми люди, якщо на таке здатні?» - зітхає Марія.
Мільйон щомісяця: як Черкаський зоопарк рятує екзотику під час блекаутів
Для зоопарків зима 2025-2026 стала викликом не стільки через морози, скільки через енергетику. Постійні відключення світла і ціна дизелю перетворили питання опалення на боротьбу за виживання.
Директор Черкаського зоопарку Євген Ван каже: востаннє настільки сувору зиму заклад переживав у сезоні 2017-2018 років. Але тоді не було блекаутів.
Сьогодні зоопарк має два великі дизельні генератори, отримані за сприяння Європейської асоціації зоопарків. Вони повністю покривають потреби закладу, але щодня споживають 400–500 літрів дизелю. За нинішніми цінами це близько 30 тисяч гривень на добу або до мільйона гривень на місяць.
«Це дуже великі суми. Усе літо ми працюємо, щоб фактично закрити лише це питання», - каже директор.
У тераріумі встановлені пічки на твердому паливі: фонова температура тут - 26–28 градусів. Вона критично важлива для змій, ящірок, черепах, крокодилів, варанів. Для них переохолодження смертельно небезпечне - порушуються всі процеси, зокрема травлення.
До групи ризику належать і маленькі мавпи з Південної Америки, лемури з Мадагаскару, тропічні папуги. Натомість місцеві хижаки - ведмеді, вовки - зиму переносять легше. Їм підвищують калорійність раціону на 20–25%, і цього достатньо: тіло захищене густим хутром.
Має зоопарк і дві котельні, які рятують ситуацію в найлютіші морози. Вони працюють на тирсі і знову ж можуть забезпечувати теплом ряд приміщень навіть в блекаут.
На початку повномасштабного вторгнення зоопарк став ще й транзитним прихистком для екзотичних домашніх тварин. Люди, які евакуювалися з Харківщини, Донеччини, Луганщини, передавали змій і ящірок «по дорозі». Військові, які йшли служити, залишали своїх улюбленців. Дехто згодом повернувся по них. Дехто - ні.
Завдяки котельні і генераторам переживає зиму і львівська оранжерея в Стрийському парку. Тут тихо, тепло, зелено, чути спів пташок та дзюрчання струмка біля міні-ставка. Основні рослини - пальми, фікуси, лимони і банани.
Вони потребують тепла - не менше 22 градусів, але бажано 30, - інакше жовтіють і скидають листя.
По периметру оранжереї встановлені батареї, зсередини затягнута плівкою вся будівля. Заклад має твердопаливний котел та генератор на випадок тривалих знеструмлень.
Турбота як терапія: чому природа «висмикує із трешу»
За словами психологині Інни Лук'янець, тварина поруч - це не розкіш, а допомога собі і лікування.
«Це дуже терапевтично. Спочатку діє тактильне: вона тепленька, ти її біля себе тримаєш. Потім думаєш - її ж треба покормити. Потім - щоб вона не змерзла. І ці думки, ці завдання тебе ніби висмикують з отого трешу, в якому ти знаходишся».
У стані постійної тривоги й безсилля жива істота поруч стає якорем. Конкретна дія - нагодувати, зігріти, не кинути - повертає відчуття впливу на обставини та контролю над життям.
Під час поїздки до Відня психологиня звернула увагу на безпритульних людей, які мають доглянутих ситих собак. Соціальні служби дають їм тварину з притулку і корм на перший час. Далі часто-густо людина починає шукати роботу - щоб нагодувати друга. Утримання тварини стає метою. А мета - це вже поштовх нагору.
Історично люди й тварини - тисячоліттями поруч. Вони переживали природні катастрофи, війни, епідемії, голод, окупації. І сьогодні, коли Україна живе в умовах терору, саме турбота про тих, хто залежить від нас, допомагає не зруйнуватися внутрішньо.
«Щоб залишитися людиною - треба дбати про тих, хто від нас залежить, про слабших. Якщо ми перестанемо це робити - ми втратимо себе», - підсумовує Інна Лук'янець.
Деталі у ВІДЕО
Назарій Вівчарик, Наталія Кобзар
Коментарі
Стрічка RSS коментарів цього запису