Українська артистка PETROVOCHKA презентує «Mon Domicile» — мультимовний і мультижанровий трек. На поверхні це пісня про пошук дому. Але насправді йдеться про значно більше: про пошук опори, коли звичний світ розсипається, а слово «дім» перестає означати конкретне місце.
Пісня народилася після незапланованого переїзду PETROVOCHKA до Франції під час повномасштабного вторгнення. Разом із країною вона змінила мову повсякденного життя, середовище та власне відчуття себе. До переїзду артистка писала винятково українською, створювала музику для української аудиторії та мріяла про великий концерт на «Олімпійському». Після переїзду ця мрія раптом втратила очевидність.
«Коли я переїхала до Франції, я втратила всі свої опори, а разом із ними — і мрію. Я цілий рік не писала пісні. Мене накрила дуже сильна екзистенційна криза і криза ідентичності. Я не розуміла: я українка, живу у Франції, вчу французьку, а в повсякденному житті спілкуюся англійською. Хто я тепер як особистість і як артист? Для кого я і якою мовою мені тепер писати пісні?» — ділиться PETROVOCHKA.
Відповідь прийшла на музичній конференції в Афінах. PETROVOCHKA поставила це питання одному зі спікерів.
«Він сказав: пиши трьома мовами одразу. Бо це і є твоя історія. Коли я повернулася додому, написала свою першу мультимовну пісню. Нею стала “Mon Domicile”. Вона підсвічує найбільшу проблему експатів — пошук житла. Проживання в таборах для переселенців, 8 переїздів за 2 роки, постійне відчуття, що ти живеш в режимі очікування, — це буденність майже кожного українця закордоном. Про це не прийнято говорити у публічному просторі, адже ці проблеми не стають у порівняння з тим, що переживають українці в Україні. Але ці проблеми теж існують, ці люди теж існують, і я вірю, що 6 млн українців [ приблизна цифра українських мігрантів станом на середину 2026 року ] відгукнеться ця пісня», — розповідає артистка.
Назва «Mon Domicile» буквально означає «моє житло», але в пісні це поняття поступово змінює значення. Будинок, квартира чи країна можуть залишитися позаду, тоді як справжня опора може виявитися зовсім в іншому місці.
Пісня про війну, в якій немає слова «війна»
«Mon Domicile» водночас говорить і про інший досвід — життя українців у час повномасштабної війни та дивну дистанцію, з якої на неї часто дивиться світ.
У пісні герої сидять у кінотеатрі, їдять чипси та спостерігають за апокаліпсисом на екрані. Паралельно лунають обіцянки «ніколи знову», тоді як за межами цього умовного кіно триває реальність.
Саме ця суперечність і стає одним із центральних образів треку: для когось це трагедія, яку проживають щодня, а для когось — ще один сюжет на екрані.
У цьому є і сарказм, і гірка іронія, і спроба повернути реальності її справжню вагу.
«Досі мої знайомі іноземці питають: “А що, в Україні досі війна?” Хай ця пісня буде їм нагадуванням», — коментує артистка.
«Mon Domicile» також говорить про марні обіцянки, втрачену юність і покоління, яке змушене дорослішати посеред глобальної турбулентності. Але замість прямого протестного формулювання PETROVOCHKA обирає метафору, сарказм і зіткнення мов та жанрів.
Три мови як частина особистої історії
Мультимовність треку — не декоративний прийом. Англійська, французька та українська відображають реальне життя артистки після переїзду.
Тому мови в пісні не перекладають одна одну дослівно — вони існують одночасно, як різні частини однієї ідентичності. Так само й жанри не намагаються злитися в один традиційний формат: R&B-вокал, поп-мелодика та дабстепова енергія створюють навмисно контрастний саунд.
У результаті «Mon Domicile» звучить як музичний портрет людини, яка втратила колишню точку опори, але знайшла нову — не в географії, а у зв’язку з іншою людиною.
PETROVOCHKA називає цю пісню своєю відповіддю на питання, яке з’явилося після переїзду: що робити, коли ти більше не відчуваєш, що належиш одному місцю? Про це пише PETROVOCHKA, яка родом з Черкащини
“MON DOMICILE” на стримінгових майданчиках: https://listen-muzika.com/link/petrovochka-mon-domicile
реклама
