Віктор Гидулян народився 30 жовтня 1975 року в селі Веселе Кіровоградської області. Дитинство та юність провів у селі Червонопілля, де з 1982 по 1992 рік навчався у місцевій загальноосвітній школі.

Після закінчення школи Віктор проходив строкову військову службу у Збройних Силах України. Після служби навчався у Кіровоградському педагогічному інституті.

До 2007 року жив і працював у Червонопіллі. У 2007 році переїхав до Сміли, яка згодом стала його домом.

786927756_2666172217111201_5527909533646135119_n

Віктор був працьовитою людиною. У Смілі працював охоронцем у виробничому підрозділі «Локомотивне депо ім. Т. Шевченка», а також на ТОВ «Славутич».

Рідні та близькі згадують його як доброзичливого, чуйного чоловіка, який ніколи не відмовляв у допомозі. Людину, на яку можна було розраховувати.

У вересні 2024 року Віктора призвали на військову службу. Він без вагань став на захист України. Під час служби здобув військове звання старшого солдата. Наказом командира військової частини ЗСУ від 10 березня 2025 року був призначений на посаду старшого стрільця-оператора 3-го механізованого відділення 2-го механізованого взводу 1-ї механізованої роти 1-го механізованого батальйону.

15 травня 2025 року під час перебування на вогневій позиції в районі населеного пункту Новоолександрівка Покровського району Донецької області, виконуючи бойове завдання, Віктор зник безвісти. Відтоді для його рідних почався час очікування. Час надії, що Віктор живий і одного дня повернеться додому.

Минали місяці. Рідні, близькі, друзі та всі, хто знав Віктора, продовжували чекати.

І лише у серпні 2026 року прийшла звістка, якої ніхто не хотів почути. За результатами ДНК-експертизи було встановлено особу загиблого Захисника. Війна повернула Віктора додому, але не так, як його чекали.

У рідних залишилися спогади про чоловіка, який любив життя, був працьовитим, добрим і чуйним. Про чоловіка, який колись залишив рідне Червонопілля, переїхав до Сміли, працював, будував своє життя, а коли настав час, знову взяв до рук зброю, щоб захистити свою країну.

У вічному смутку залишилися брати, сестри, онуки, племінники, рідні, друзі та всі, хто знав Віктора.

Про це пише мер Сміли Сергій Ананко

реклама

Додати коментар

Звертаємо Вашу увагу, що "Прочерк" - це майданчик коректних дискусій!

Цікаві новини звідусіль

bigmir)net TOP 100