З 1 жовтня 2026 року в українських вишах та закладах фахової передвищої освіти стартувало вивчення дисципліни «Основи національного спротиву». Масштаб нововведення природно породив чимало чуток, побоювань та відвертих міфів у студентському середовищі. Чому побоювання про обов’язкові полігони та військкомати не мають нічого спільного з реальністю? Про це та про те, як насправді викладають новий предмет, каже керівник Черкаського обласного центру підготовки громадян до національного спротиву Олександр Гащук.
Нова дисципліна стартувала на початку жовтня. Чому навколо неї одразу виникло стільки міфів? Найчастіше доводиться чути страхи про те, що студентів нібито змусять підписувати якісь контракти, відправлять на полігони чи одразу поставлять на військовий облік.
Це класичний ефект інформаційного вакууму, коли люди чують словосполучення «національний спротив» чи «військова справа» і додумують зайве. Давайте раз і назавжди закриємо ці міфи, спираючись на офіційні документи МОН і типову програму. Вивчення дисципліни абсолютно не передбачає складання Військової присяги, проходження медичного огляду для військової служби, прибуття до ТЦК та СП чи здобуття військово-облікової спеціальності. Ніхто не набуває статусу військовозобов’язаного через цей предмет. Головна мета інша — дати молоді базові життєво необхідні навички безпеки в умовах сучасних реалій. Це про збереження життя, а не про армійську службу.
Дехто вважає, що студентам просто читатимуть сухі статути або застарілі лекції з цивільної оборони. Що насправді вивчатимуть молоді люди?
- Програма дуже практична і сучасна. До неї входять 11 ключових модулів, які базуються на реальному досвіді нинішньої війни. Серед них немає нічого зайвого, лише те, що сьогодні рятує життя:
- Домедична допомога: як діяти в критичних ситуаціях, що мати в аптечці та як нею користуватися.
- Інженерна підготовка та мінна безпека: правила поведінки при виявленні вибухонебезпечних предметів.
- Психологічна підготовка: базові навички саморегуляції та першої психологічної допомоги в екстремальних умовах.
- Військова топографія і зв’язок: орієнтування на місцевості та правила безпечного користування засобами зв’язку.
- Захист від ЗМУ: види загроз та порядок дій під час їх виявлення.
- А також тактична, вогнева підготовка (включно із заходами безпеки при поводженні зі зброєю), виживання та вивчення міжнародного гуманітарного права.
Це прикладні знання, корисні для кожного громадянина незалежно від статі чи майбутньої професії.
На вашу думку, чому важливо, щоб цей предмет викладали якісно і без формалізму?
Ми маємо справу з поколінням, яке живе в умовах постійних безпекових викликів. Завдання держави — не налякати чи створити зайву бюрократію, а надати молоді впевненість. Коли студент знає, як накласти турникет, як діяти при мінній небезпеці або як зберегти самовладання в критичній ситуації, він відчуває себе захищенішим. Наша мета — сформувати стійке суспільство, де кожен розуміє правила безпеки та вміє діяти грамотно. А всі міфи розвіюються дуже просто: достатньо відкрити типову програму і почитати, чого саме там навчають.
Багатьох хвилюєхто викладатиме предмет, і чи доведеться університетам купувати дороге обладнання власним коштом. Як вирішується це питання на практиці?
Ніхто не вимагає від вишів перетворюватися на військово-навчальні центри. До викладання залучають фахівців із практичним досвідом, зокрема інструкторів нашого Центру національного спротиву, які пройшли відповідну підготовку і знають сучасні реалії фронту. Наше завдання — зробити так, щоб практична складова переважала над сухою теорією, адже в цій дисципліні навички важать більше за оцінки в заліковій книжці.
Існує побоювання, що через брак розуміння специфіки предмету виші перетворять його на чергову формальність: студенти просто відсидять лекції, отримають підпис у відомості й одразу забудуть усе побачене. Як уникнути такого формалізму?
Ми одразу орієнтуємо колег із вишів на те, що «Основи національного спротиву» — це не той предмет, де можна обмежитися заучуванням конспектів напам’ять. Це дисципліна про виживання і безпеку. Формат оцінювання має бути максимально практичним: умієш правильно накласти турникет — складаєш; знаєш алгоритм дій при виявленні підозрілого предмета — молодець. Нам не потрібні галочки в звітах, нам потрібна молодь, яка реально володіє базовими навичками самозахисту. Тому і для викладачів, і для студентів головний критерій успіху — це розуміння матеріалу та вміння застосувати його в реальному житті.
Якщо підсумувати все: який головний посил ви хотіли б донести до кожного студента, який зараз сідає за парту на цій дисципліні?
Знаєте, я часто повторюю одну річ: національний спротив — це насправді не про війну. Це про повагу до власного життя. Це про внутрішню силу, яка з’являється тоді, коли ти знаєш, що робити, і не піддаєшся паніці.
Наша молодь сьогодні — неймовірна. Розумна, свідома, гнучка. Вони хочуть жити в мирній і вільній Україні, і вони будують її щодня. І я хочу, щоб кожен студент сприймав цей предмет не як чергову «пару» в розкладі, а як інвестицію у власну впевненість. Уміти захистити себе, підтримати побратима чи подругу в біді, вчасно зорієнтуватися — це ті скіли, які роблять нас дорослими, сильними та незламними. Ми вчимося впевнено жити і тримати свій світ у безпеці.
Передрук з сайту nacsprotyv.ck.ua
