Копирсатись в справах тієї героїчної доби, коли Льошенко рулив Черкащиною, -- діло цікаве і перспективне...
Екс-губернатор Вадим Льошенко не просто розчарував Сергія Тулуба, скидається на те, що він його добряче розізлив. Тож Вадима Олексійовича не лише безславно випровадили з державної і партійної посад, на які він так ловко був умостився з приходом регіоналів до влади на Черкащині, Сергій Тулуб ще й приліпив йому прощальне прізвисько „Павлік Морозов”, а тепер правоохоронці струсили пил з старих документів Льошенкової епохи і вже радісно рапортують, що знайшли злодіяння і скоро – ой, скоро – встановлять причетних.
Треба сказать, що убезівці рили конкретно і цілеспрямовано. Поле їх трудів могло б бути обширне: це і „стройка вєка” – обласна філармонія, яка в бутність Льошенка губернатором реконструювалась так довго і чудно, що зрештою позбулась частини своїх приміщень і окошилася банкрутством однієї славної і відомої будівельної контори (з якою, здається, і досі не розрахувались). Це і приватизований готель „Нива”, і кооператив „Береговий”, де на намитій в Дніпро косі виросли в лічені місяці такі славні особняки, заселені такими славними мешканцями, що аж ну... Та що казать: копирсатись в справах тієї героїчної доби, коли Льошенко рулив Черкащиною, -- діло цікаве і перспективне. Але міліцію цікавить в першу чергу „об’єкт №1” – в народі він зветься „Андріївська дача”.
Так, так, це отой схований від сторонніх очей державний особняк на Дніпровській кручі під соснами. З дрімучих радянських часів він слугував місцем відпочинку перших секретарів обкому Компартїі та їх гостей.
Особняк з тих пір постарів, якийсь час не використовувався, а потім до нього проклюнувсь інтерес. Не стільки до старих стін, скільки до земельної ділянки, на якій він розташувався, місце ж то одне з найкращих в Черкасах. Втім і в саму будівлю вгепали чимало державних грошей – провели капітальну реконструкцію. Нащо – не казали, але, щоб народу замулить очі, базікали про ймовірне відкриття тут якоїсь подоби дитячого санаторію. Звичайно, нічого не відкрили. Зрештою, про Андріївську дачу в Черкасах стали забувать.
Але ось тепер правоохоронці сповіщають новину. Мовляв, „викрили тіньову схему, за якою з 2003 року екс-керівництво облдержадміністрації (читай – Льошенко. Ред.) зробило спробу відчуження приміщення готельного комплексу, яке зараз має назву ПП «Гостинний двір». Ось так, в епоху пана Льошенка Андріївська дача стала готельним комплексом „Гостинний двір” і опинилась в приватних руках. Далі міліцейський прес-центр інформує:
„Те, що ці приміщення ще з радянських часів належать державі, а саме обласній державній адміністрації, не зупинило можновладців. Використовуючи в той час своє службове становище, чиновники взяли його в оренду, самовільно побудували огорожу і захопили землю.
Викрадене у держави просто так екс-чиновники віддавати не хочуть: вони звернулися до суду, маючи надію залишити державне майно за собою. Стосовно землі Управління ДСБЕЗ УМВС України в Черкаській області з залученням фахівців екологічної інспекції провело перевірку дотримання вимог чинного земельного законодавства приватним підприємством «Гостинний двір». Тільки-но фахівці почали перевірку, стало зрозуміло, що земельну ділянку, яка обліковується за Черкаською міською радою, просто привласнили – без укладення будь-яких договорів та державної реєстрації, без жодних документів, які підтверджують право власності чи право використання земельної ділянки, ласий шматок землі, площею майже 2,5 га, три роки приносив своєму незаконному власнику прибутки, завдавши при цьому державі збитків на 100 тисяч гривень.
Зрозуміло, що захопити будівлю та ділянку землі в Соснівці і використовувати їх в своїх приватних цілях, безкарно можливо було лише за умови «допомоги» та «кришування» цієї оборудки певних корумпованих посадовців, які мали в цьому зацікавленість. Зараз за цим фактом самозахоплення землі за матеріалами, зібраними ВДСБЕЗ УМВС, прокуратура області порушила кримінальну справу за ст. 197-1 КК України і невдовзі слідство встановить всіх, причетних до цього земельного злочину осіб, які зловживали службовим становищем”.
Іронія долі екс-губернатора кучмівської пори полягає в тому, що він вважав себе жертвою помаранчевого режиму, і той режим щиро ненавидів за те, що позбавив його місця і перспектив у високій владі. Але хіба думав Вадим Льошенко, зустрічаючи з хлібом-сіллю регіоналів, що для нього настануть ще гірші часи? То Черевко килимкові доріжки в ОДА перераховував після Льошенка, а ось Тулуб порахує по-крупному. Ну, зрештою, доля Павликів Морозових ніколи не були легкою.
Олександр Багінський
газета «Нова Молодь Черкащини»
реклама
Коментарі
Стрічка RSS коментарів цього запису