Понад 10 років член ветеранської організації Валерій Романов збирає достовірні свідчення про репресії комуністів в Україні. У 2009 р. за попередніми підсумками його пошукової роботи на замовлення Черкаської обласної ради спільно з істориками Віталієм Масненком, Сергієм Шамарою та видавництвом «Брама-Україна» було видано документальну книгу «Освітяни Черкащини: жертви радянського тоталітарного режиму». У ній показано 681 трагічну долю педагогів Шевченкового краю: викладачів середньої і вищої школи, мордованих комуністичною владою.
Вже тоді автори розуміли, що перелік репресованих педагогів неповний. Закликали вчителів і учнів популяризувати правдиву історію «культурної політики» радянського режиму, а також – продовжити краєзнавчий пошук документальних свідчень про цинічні розправи з освітянами.
«Мене дивує і водночас обурює те, що більшість сьогоднішніх учителів байдуже ставиться до зібраної інформації, – говорить Валерій Семенович, – історики, мовники та інші викладачі настільки погрузли в буденних клопотах, що вважають радянські порядки безпечною минувшиною, а пошанування загиблих і понівечених колег – зайвою справою. Ще ніде мені не траплялося, щоб у День учителя було проведено хвилину мовчання або згадано долю хоча б одного такого педагога. А серед репресованих – прадіди, діди і батьки, родичі, сусіди, земляки... День учителя, як і за радянських часів, залишається тим святом, яке засвідчує, що ми мало ще чому навчилися».
Історик Сергій Шамара вважає, що День працівників освіти все ж має бути радісним святом.
«У політиці пам’яті кожної уярмленої колись країни з часом набирається критична маса думок і тоді виникає бажання відмовитися від згадування травматичних історій. Це – нормально! – зазначає дослідник. – Це так само, як людина намагається витіснити у підсвідомість якийсь свій неприємний досвід. Але й великою помилкою було б робити вигляд, що тоді нічого не сталося. Ще більшою помилкою було б дивитися на репресії, як на звичайні статистичні дані. Історія кожного репресованого радянською системою викладача – це величезна особиста драма, яка заслуговує на пошану і варта сюжету кінострічки. Ну і зовсім невиправдано було б замовчувати відповідальних за скоєння злочинів проти педагогів. А це – діячі комуністичної влади, радянських правоохоронних та інших органів».
Після виходу книжки минуло 4 роки і в «колекції» Валерія Романова додалося 105 нових прізвищ освітян Черкащини, репресованих комуністами за надуманими злочинами. Краєзнавець не бачить можливості найближчим часом перевидати розширену версію документального видання. Причиною вважає радянофільську більшість із Партії регіонів і комуністів біля керма області. Тому ділиться оновленою аналітикою через наше інтернет-видання.
Із даних по 20 районах області (й окремо по містах Черкаси, Умань, Сміла) випливає, що за роки радянської влади на Черкащині було репресовано, як мінімум, 786 педагогів. Іншими словами, якщо взяти середній показник, то матимемо картину, коли щороку тільки в Черкаській області комуністи розстрілювали, ув’язнювали на різні терміни, поміщали у психіатричні заклади або ж просто жорстоко допитували 10-11 викладачів. У сучасних умовах важко уявити, як таке щорічне «підвищення кваліфікації» отримують педагоги. З усіх виявлених жертв репресій українці становлять 706 осіб. Решту – поляки (38), росіяни (21), німці (6), євреї (4) та інші національності.
Фактично половину несправедливо засуджених було розстріляно (354). Справи 7 осіб були припинені у зв’язку зі смертю обвинуваченого. Долі ще 13-х невідомі. 350 репресованих педагогів отримали від 2 до 25 років ув’язнення (найчастіше трапляється вирок із 10-річним терміном). 15 осіб відбулися порівняно «м’якими» покараннями: від позбавлення права проживання до 6 місяців тюрми або 3 років умовного ув’язнення. Привертають увагу 47 вчителів, справи яких були закриті без вироків. У більшості випадків вони були інформаторами на інших колег, що, з огляду на тогочасні умови політичної диктатури і постійного терору, навряд чи можна вважати підступом, а радше – нещастям цих людей.
Найбільш жорстоким маховик репресій освітян був в Уманському районі (99 вироків в Умані і 62 – по району); у Черкаському (відповідно – 41 і 23) і Смілянському (19 і 30) районах. Зібрано відомості по 50 
репресованих педагогах Золотоніського району, 41 – Чигиринського, по 39 – у Канівському і Христинівському і т.д. Найбільше репресій припадає на т.зв. «сталінський період» 1929-1953 рр. – 744 освітянина. Однак кожна жертва комуністичних репресій, незалежно від періоду, варта уваги. Адже, по суті, влада чинила свавілля, яке важко уявити за демократичних умов.
«Сучасні прихильники комуністичної ідеології і поборники відбілювання діянь комуністів в Україні стверджують, що репресій від радянської влади зазнавали лише представники кримінальних прошарків, – зазначає професор Віталій Масненко. – Але мені важко уявити за злочинною діяльністю Сергія Єфремова, Агатангела Кримського, Софію Терещенко, Василя Липківського чи Марка Грушевського. Важко уявити, як «бандити» Павло Филипович, Тодось Осьмачка, Надія Суровцова та багато інших «кримінальних елементів» викладають вихованцям свої предмети. Цілком очевидно, що комуністична влада розправлялася з цими людьми винятково з політико-ідеологічних мотивів, тобто тільки за те, що вони відстоювали інший погляд на державний устрій і політику влади. А часто-густо й узагалі мали необережність опинитися «не в тому місці і не в той час». Сьогодні вкрай необхідно пам’ятати методи роботи тоталітарного режиму, аби більше ніколи не приводити його до влади, під якими б політичними вивісками він не переховувався».
реклама
Коментарі
Я хорошо знаю Валерия Романова и знаю сколько сил и труда он положил на эти иследования.Он просто живет этим.А прежде чем оскорблять человека нужно хотя-бы его знать!
Я б вам і копійки не дав. За те, що незалежність України ставите під сумнів. А 15 діб дав би. Із задоволенням. А по премію - до "чесних" комуністів-інтернаціоналіс тів. Вони і місце вкажуть, де отримувати. І рукавиці видадуть...
Тим "100%" дозволялося знати лише 5% від того, що потрібно кожній людині. Така вже "грамотність"! Куди там усій Європі і світу. Високий рівень грамотності - чергова байка про радянську систему.
А що власне необ*єктивного у виявлених свідченнях? Може те, що українських, польських, російських, німецьких, єврейських та інших педагогів радянська влада знищувала за сфабрикованими справами?! Матеріали-то з відкритих фондів комуністичної доби.
Чи "об*єктивність" полягає в інтелектуальній маст*рбації на курс історії КПРС та байдужості до долі кожного окремого громадянина?
Які взагалі є аргументи в інтернаціоналів ?
Ви щось про це знаєте? Розкажіть.
Стрічка RSS коментарів цього запису