На 200-річчя з дня народження Шевченка, на його могилу приїхали не політики, а звичайні люди (ФОТО)

Господи, як же ж добре було цього дня, 9 березня, на Тарасовій горі у день народження Кобзаря! Навіть сонце світило по весняному весело. Не було жодного політика, жодної офіційної особи. У всякому разі тоді, коли мені з козаками міжрайонної громадської організації „Холодноярська Січ”, що базується в Смілі (головний отаман, генерал-отаман Анатолій Василенко), пощастило прибути до Канева.

Молодь заодно з Шевченком

Холодноярці спочатку поклали вінок до пам’ятного знаку гетьману Іванові Підкові навпроти дерев’яної козацької церкви Покрови Пресвятої Богородиці. Її відновили нещодавно майстри з Косівщині.

Козаки-холодноярці насамперед поклали вінок Іванові Підкові, про якого писав Шевченко

А вже тоді повз торгові ряди з виробами народних умільців рушили на гору. Усе навколо вказувало на те, що підготовка до ювілею ведеться, але до самого дня народження Шевченка її все ж не закінчили. Та про все це забуваєш біля могили і величного пам’ятника.

На свято в Каневі торгують виробами народного промислу

Людей аж надто багато не було. Але тут не було випадкових. До Шевченка приїхали однодумці. Вони вклонялися Пророку, молилися, несли квіти до його могили, співали, декламували вірші, а холодноярці ще й провели вишкіл.

Квіти Кобзарю

Прибули делегації з різних міст Черкащини і Київщини і з інших регіонів України. Тут були українці, якою б мовою вони не розмовляли. Звичайно, після революційних подій у Києві всіх притягувала до себе колоритна постать козака Шаблі, котрий приїхав до Тараса просто з Майдану. Цей дніпропетровський козарлюга уславився тим, що бився з беркутівцями шаблею, за що і отримав своє прізвисько.

Могилу Шевченка важко уявити без бандуриста

Могилу Шевченка важко уявити без бандуриста

Козаки над Дніпром завжди в темі

А ще ж приїхали інші не менш колоритні козаки, а також козачки, котрі часто мали на голові якщо не віночок, то хоча б квіточку. Та усіх знову ж полонила сувора козачка з Майдану в Києві. То була поетеса і бард, Берегиня Війська Запорізького низового Олеся Чайка. Вона мала за честь співати біля Кобзаря.

Цікавого, що у такий важливий день – 200-річчя з Дня народження Шевченка – не звучали пафосні промови. Люди просто тепло спілкувалися. І щиро раділи з того, що їм ніхто не заважав охоронцями і написаними десь сценаріями. Знайомі і незнайомі віталися один до одного словами: Слава Україні! І кожен прагнув розповісти щось цікаве зі свого життя, пов’язане з Кобзарем. Приміром, Оксана і Володимир Властелінови повідомили, як їх поєднав Шевченко. 25 років тому вони познайомилися у Сквирі Київської області, де брали участь у заходах до 175-річчя з Дня народження Тараса Шевченка. І невдовзі побралися. Нині у Каневі з ними був плід їхнього кохання чарівна донька Вікторія, котра навчається на українського філолога в Київському Національному університеті імені Тараса Шевченка.

Подружжя Властелінових дякує Кобзарю за сімейне щастя

Вікторія Властелінова вивчає творчість Шевченка в університеті його імені

Наговорившись, наспівавшись, намилувавшись навколишніми краєвидами, присутні йшли до оновленого музею, де продовжувалося їхнє пізнання Шевченка. Бо Шевченко багатогранний і безмежний, як Україна, котру він любив над усе.

Берегиня Війська Запорізького низового Олеся Чайка

Делегація з Миронівни

Ці люди зі Сміли. До Шевченка вони їздять часто

В оновленому музеї на Тарасовій горі

Хтось спілкувався з Тарасом, а хтось закликав захистити довкілля навколо заповідника

Олександр ВІВЧАРИК,

Фото автора