19-річний випускник черкаської гімназії № 31 Артем Завгородній, який вже рік здобуває фах лікаря в місті Кемлупс (Британська Колумбія, Канада), в скайп-коментарі «Прочерку» розповів, як українців підтримують за океаном.
Хлопець зізнається: у 100-тисячному містечку дуже багато людей мають українське коріння.
– Можна зустріти, наприклад, чоловіка на ім’я Пет, у якого прізвище Богдан. Багато людей є із прізвищами Коваленко, хоча ім’я мають зовсім неукраїнське, – говорить Артем. – Коли почалися події в Україні, ми говорили із родичами. Вони нам розповідали про Майдан, про все, що там відбувається. Крім того, шукаємо українські засоби масової інформації. Канадські новини показують досить правдиву інформацію, але не все. Межі настільки жорсткі, що вони сортують інформацію: що треба показувати, а що – не треба. Місцеві канали часто приїжджали брати у нас інтерв’ю після того, як відбувалась та чи інша знакова подія. Запитували, що ми з цього приводу думаємо, які в нас стосунки із росіянами в Канаді.
Черкащанин каже, що весь цей час вони приходять на заняття зранку із червоними очима.
– У нас же різниця у часі – півдня. Всі постійно читають новини. Буває, о третій ночі отримуєш повідомлення в соцмережі «Вконтакті»: «Ти бачив, що відбувається?» Усі сиділи, дивилися «Еспресо ТВ». Це один із небагатьох ресурсів, який доступний тут нам, який можна дивитись. Прокидалися о 6-ій ранку, відразу вмикали ноутбуки і дивилися, що там відбувається, – згадує Артем. – Канадці дуже переживають за Україну. Дуже часто мене викладачі запитують, як там справи, можливо, якась допомога потрібна.
Через те, що не знаходяться далеко від рідної країни, українці намагаються збирати об’єктивну інформацію.
– Ми дивилися новини і України, і Росії, адже всі розуміють, що об’єктивно з одного боку до ситуації не можна підійти. Я б сказав, що дуже суб’єктивно з російського боку все інтерпретується. Можливо, необ’єктивно так казати, але я просто не хочу вірити в це, навіть якщо це так. Як і більшість людей тут не вірить, – зізнається він.
За його словами, у Канаді зараз усі бояться від’єднання Криму.
– Якщо так станеться, то це буде, як ланцюг, це буде просто початок. Росія буде першою країною, яка з допомогою зброї, тиску змінюватиме свої кордони, а це вже страшно, – зітхає Артем.
На запитання, як би поводився, якби був в Україні, однозначно відповідає, що стояв би на Майдані.
Однак перебуваючи далеко від рідної країни, намагається із співвітчизниками робити все, щоб українці не почувалися самотніми.
– Українська діаспора в Кемлупсі збирається кожної середи, щоб українці бачили, що вони – не одні. Так, можливо, ми досить далеко, але «Борітеся – поборете». Нас насправді більше, ніж усі вважають, – каже черкащанин.
Проводять вони і акції. Однією із наймасовіших була акція у Верноні «Україна – не одна», «Путін, геть руки від України». Крім того, люди надсилають в Україну чеки, свої збереження, речі.
– Ми ж, наприклад, минулої п’ятниці представляли українську культуру в Thompson Rivers University під час акції «Міжнародні дні». Тоді ми стикнулися із проблемою, що нас дуже часто змішують з Росією. Зокрема, нам виокремлювали один стіл. Через це люди не могли зрозуміти, у чому різниця між Україною та Росією. Ми почали вести переговори із головою університету, щоб нам дали власний стіл. І хоча ми запізнилися із терміном подачі заявки, нам пішли на поступки, і все ж виділили стіл, тільки попросили не додавати політики. Людям було дуже цікаво дізнатися різницю між країнами. Під час акції можна презентувати все, крім продуктів харчування. Однак ми отримали дозвіл, і нам надіслали цукерки. І в нас була і «Корівка», і «ШокоЛапки». Дітям особливо сподобались цукерки, – пригадує Артем.
«Дуже великим жестом» Артем називає, те, коли в столиці штату, в якому він живе, у Вікторії, почепили на флагштоці замість канадського прапору український.
Також у коментарі «Прочерку» Артем розповів, що українські студенти є різними.
– Тут є 35 українських студентів. Велика різниця, хто – із заходу, а хто – зі сходу України. Не кажу, що студенти зі східної України – проросійські, але вони більш байдужі. Є тут у нас троє осіб із Луганська, Запоріжжя. А є два хлопці із Тернополя. То вони тут ходять у вишиванках, розповідають, що відбувається, кому цікаво. Була навіть смішна ситуація. Зустріли мексиканців. Почувши наш специфічний акцент, запитали, звідки ми. Відповіли, що з України. А вони нам: «А, Слава Україні!» Йшли росіяни, їх теж запитали, звідки приїхали. То їм відповіли: «А, це поряд із Україною». Тобто світ якось змінюється, – сміється Артем.
Загалом, говорить Артем, тема України – дуже поширена в Канаді.
– Раніше, наприклад, в Канаді вважали, що наша гречка – це їжа для коней, а зараз деякі канадці кажуть, що її можна їсти. Цікаво, що вся гречка зроблена в Україні, і це дуже приємно. Можна знайти український кефір, але не в багатьох магазинах. Півлітрова пляшка може коштувати шість доларів. Дуже дорогий продукт... – порівнює ціни черкащанин.
Фото Артема Завгороднього
Коментарі
Стрічка RSS коментарів цього запису