Те, що зробили лісівники Канівщини для свого району за останні 60 років, можна, без перебільшення, назвати трудовим подвигом. Вони озеленили лісами оголені канівські гори і тим самим зміцнили їх, припинили руйнацію крутосхилів і змивання ґрунтів у водоймища, створили потужну водоохоронну систему, чим зупинили подальшу руйнацію землі, утворення нових ярів, які вже стали катастрофою для цього краю.
Кільком поколінням лісівників довелося боротися з ерозією ґрунтів, якою було пошкоджено майже 56 відсотків території району. І відновлювати ліси, які були бездумно й безоглядно вирубані.
Лише в Канівському районі нараховувалося 5,5 тисячі ярів. Вони займали майже 13 тисяч гектарів. За рік поглиналося 200-300 гектарів ріллі. Щовесни та після сильних дощів на далекі відстані було чути, як ревуть у проваллях шалені потоки води.
Давати відсіч ярам тут розпочали 1958 року, коли була заснована Канівська гідролісомеліоративна станція (лісгосп – з 1991-го). Комплексними лісомеліоративними заходами закріпили майже дві тисячі глибоких урвищ і близько 3,5 тисячі вершин, дію ярів зупинили на площі в 19 тисяч гектарів. Ерозійні процеси припинили не лише на сільськогосподарських угіддях, а й у святому для кожного українця куточку країни — на Тарасовій горі. А канівські урочища: Морозів яр, Москалівка, Поруб перетворились на живі пам’ятники цілому поколінню лісівників.
З моменту заснування Канівської ГЛМС на території Канівського і Корсунь-Шевченківського районів збудовано 434 тисячі погонних метрів водовідвідних і водозатримуючих валів – 94 складних залізобетонних водоскидів різних конструкцій.
Сьогодні на території лісгоспу близько 70 діючих ярів, а для приборкування їх потрібні чималі кошти. Потребують негайного капітального ремонту близько десяти складних гідроспоруд. Кожні 8-12 років потрібно відновлювати вали, яких на підприємстві 400 кілометрів. Чверть з них потрібує негайної реконструкції.
Зважаючи на складні економічні умови, непросто вирішуються проблеми, пов'язані з доглядом за гідротехнічними спорудами. Раніше всі ці роботи справно фінансувалися з державного бюджету, проте протягом останнього десятиріччя кошти на такі вкрай важливі роботи виділяються у дуже малих розмірах, або ж зовсім не виділяються.
Колектив лісгоспу постійно працює в цьому напрямку, розуміючи, що необхідно зберегти та примножити те, що за десятки років важкої і натхненної праці зробили лісівники. Проте ситуація з недофінансуванням, в свою чергу, призводить до поступових спалахів нових ерозійних процесів, а самотужки вирішити цю проблему лісівникам вкрай важко.
А ще турбує лісівників ставлення місцевих жителів до природи, які забруднюють яри сміттям, перетворюють їх у звалища мотлоху. Досить часто побутові відходи скидають у водостоки, які забиваються та не можуть виконувати свої функції. Для декого – це вже стало нормою: викидати різний непотріб у провалля, навіть не замислюючись, що така засміченість ярів тільки посилює ерозію ґрунтів, сприяє руйнуванню землі. Працівникам лісового господарства постійно доводиться все це прибирати. І не зважаючи на проведення серед населення роз’яснювальної роботи, стихійні сміттєзвалища продовжують виникати. І це не може не тривожити, бо таке байдуже ставлення людей до навколишнього середовища призведе до великих проблем. В першу чергу – до поширення ярів. А це вкрай небезпечно для Канівщини.
Про це інформують в Черкаському обласному управлінні лісового та мисливського господарства.
реклама
