Письменник з Черкащини: Особливого впливу комбатів у парламенті поки не відчуваю

Такою дорогою ціною нація змінилася не настільки, як би того хотілося. Маси тяжко піддаються позитивним змінам. Таку думку в інтерв’ю «Газеті по-українськи» висловив письменник з Черкащини Василь Шкляр.

– Те, що сьогодні маємо парламент начебто проукраїнський, це тільки тому, що не голосував Крим і більша частина Донбасу. А то результат був би сумний.

- Верховна Рада все ж таки стала іншою, зокрема завдяки комбатам?

– Безперечно, тепер там не так вільно почуваються антиукраїнські сили, хоча ідеалізувати парламент не можна. Неприємно вражає, коли ті ж комбати змінюють риторику ввійшовши до певної політичної сили. У народі є думка: нічого, хай вони собі тішаться владою, а повернуться хлопці з війни і скажуть своє слово, наведуть лад. З другого боку, виникає прикра думка, що найкращих із кращих можуть вибити, як це зробили із Сашком Білим (справжнє ім'я Олександр Музичко, координатор "Правого сектора" в Західній Україні – убитий 25 березня 2014 року. – "ред"). А іншу частину спробують пригодувати. До комфорту людина швидко звикає.

- Багато комбатів є позафракційними. Створили опозиційну групу. Вона буде дієва?

– Добре, що хлопці об'єдналися. Але особливого впливу опозиції поки не відчуваю. Принаймні не поламали пальці жодному "піаністу". Стихли розмови про зняття недоторканості. Тут проглядається залежність від не завжди симпатичних постатей.

- Від яких саме?

– Від олігархів. Але поки що непевних дій з боку опозиції я не бачу.

Василь ШКЛЯР, 63 роки, письменник. Народився в селі Ганжалівка Лисяцького району Черкаської області. Батьки – службовці. Пізніше сім’я переїхала до міста Звенигородка на Черкащині. Закінчив філологічний факультет Київського університету. Одночасно за обміном студентів у Єреванському університеті вивчав вірменську мову й літературу. Рік працював науковим співробітником Центрального державного історичного архіву. Завідував відділом прози в журналах ”Ранок” та ”Дніпро”. Видав понад 10 книжок. 1999-го популярність приніс роман ”Ключ”, який витримав 12 перевидань і перекладений кількома мовами. 2009 року вийшов роман ”Залишенець” (”Чорний Ворон”) про боротьбу українських повстанців проти окупаційної влади у 1920-х. Над романом працював 13 років. Через два роки відмовився від Шевченківської премії за книжку – на знак протесту проти антиукраїнської гуманітарної політики тодішньої влади. Згодом у Холодному Яру письменнику вручили народну Шевченківську премію – 260 ­тисяч гривень. Тираж ”Залишенця” сягнув понад 150 тисяч примірників. Торік видав історичний роман ”Маруся” – про отаманшу Олександру Соколовську, героїню визвольних змагань 1919 року. Твір написаний на основі реальних подій. Живе в Києві. Любить рибалити в селі. Слухає музику Тараса Компаніченка і ­Тараса Чубая, гурт ”Козак System”. У шлюбі. Дружина Валентина – журналіст. Має 32-річну доньку Наталію Рік тому в київську квартиру Василя Шкляра намагалася зайти з обшуком міліція. На той час був дописаний його останній роман ”Маруся”. Письменник розіслав рукопис друзям.