Журналістів вчили, як не перетворювати новини на суцільний відчай для людей

Відома журналістка та громадська діячка Ірина Федорів під час семінару-тренінгу «Редакційна політика в часи війни (АТО)», організованого Національною спілкою журналістів України, розповіла, на чому в часи війни акцентувати увагу, що приховувати або запроваджувати в ефірі чи друкованих виданнях.

Ірина Федорів керувала інформаційно-аналітичним відділом програми «Вікна-Новини» телеканалу «СТБ», є одним із засновників проекту сайтів територіальних громад Києва та Київської області.

– Із початком військових дій у державі в нашій редакції виникла елементарна проблема, чи давати в ефір синхрони сепаратистів. Ми не даємо, але я розділяю думку тих, хто виступає «за», хоча без пояснень не можна цього робити, – каже Ірина Федорів.

Не менш важливим питанням у формуванні редакційної політики в часи війни стало дискутування з приводу того, чи давати в ефір поховання, вінки та домовини. На думку Ірини, про факт загибелі наших солдатів не можна не сказати, адже люди щодня йдуть з життя. Проблема є, але як про неї донести до громади? Фахівець запропонувала замість показу трагічних картинок дати можливість глядачеві побачити живі спогади про загиблого.

– Краще показати відео чи фото з життя бійця, картинку з майданчика, де він малим грався, чи клас, де навчався в школі, – радить пані Ірина. – Адже поховання бійців буде щодня, і якщо ми день у день транслюватимемо поховання, то через якийсь час глядач перемкне з нашого каналу на інший. У гіршому випадку в людей складеться враження, що поховання – це норма. Тому треба концентрувати увагу на житті, а не на смерті.

Журналістка намагалася донести, що через правильно побудовану редакційну політику глядач має розуміти, що на першому фронті воюють, щоб щось змінилося на другому фронті. Тому журналістика має бути насамперед рушійною силою навіть в часи війни в країні. 

Головний редактор Чорнобаївського радіо Лариса Пономаренко зауважує, що до питання життя і смерті треба підходити дуже обережно, адже на кону – не просто подія, а чиясь доля.

– Я не ганяюся за жареними фактами і стараюся дуже обережно торкатися теми АТО і війни. Беруся за інтерв’ю тоді, коли розумію, що подана мною інформація не нашкодить бійцю чи волонтеру в його подальшій діяльності, – пояснює Лариса Пономаренко. – Вибудовуючи надалі редакційну політику, враховуватиму почуте сьогодні. Особливо сподобалася думка про те, що кожен сюжет має допомогти людині орієнтуватися в житті, а не бути порожньою інформацією.

Кореспондент чорнобаївської районної газети «Світлий Шлях» Надія Романенко поділилася тим, що в роботі журналіста в період війни зіштовхнулася з проблемою подачі коментарів про події на фронті від учасників АТО.

– У мене є чудовий фактаж від чорнобаївського добровольця, який вивозив поранених з Іловайського котла, тоді як сепаратисти забороняли це робити. Для порятунку поранених наш земляк закидав їх трупами і вивозив з місця ведення бойових дій, – коментує журналістка. – Цікаві спогади, але чи можна їх подавати, щоб не нашкодити потім цій людині оприлюдненою інформацією про нього?

Для Марини Юр із Корсунь-Шевченківського «Надросся» такий семінар  – це насамперед обмін досвідом роботи журналістів в умовах війни, якого нині бракує всім. Семінар відвідала і директор радіо «На хвилі Корсуня» Галина Добровольська, яка розповіла про зміни в складі новин корсунського радіоканалу.

– Спрямовую ведучих, щоб вони подавали новини, починаючи з більш актуальних і завершуючи хоч трохи позитивними моментами. Буває, і ми подаємо новини, в яких вся інформація про війну. Роблю зауваження, але ведучі кажуть, що більше немає про що інформувати. Були випадки, коли наша ведуча розповідала про відірвані руки-ноги в ефірі, але націлюю, щоб людей не лякати. Бо після перегляду такого роду сюжетів треба ховатися в льох і не вилазити звідти ніколи, – розповідає про особливості роботи районного радіо Галина Добровольська. – Нині ми запровадили проект для стимулювання мобілізації серед населення «Оберіг для солдата». До його реалізації підійшли нетрадиційно: на музику поклали патріотичні вірші місцевих поетів. Вони звучать щогодини в ефірі радіо для підняття патріотичного духу.

Зі зміною життя в країні змінилася редакційна політика і Черкаської обласної газети «Черкаський край». На думку головного редактора газети «Черкаський край» Тетяни Калиновської, тема АТО, участь наших земляків у війні є стрижневою. Хоча дуже важко в таких умовах подавати максимум позитивної інформації.

– Подаючи читачеві лише негатив, ми ще більше пригнічуємо його і вбиваємо віру в те, що в житті може бути щось прекрасне, – розповідає Тетяна Калиновська. – Наша редакція стала своєрідною штаб-квартирою тих, хто проходить ротацію. Вони розповідають свої історії про участь у війні, ми їх переповідаємо для читачів. При цьому ми не забуваємо про безпеку бійців при оприлюдненні інформації, адже наші журналісти проходили навчання у спеціалістів, щоб правильно діяти в таких обставинах і не привернути зайву увагу до родин таких бійців.

На думку першого секретаря НСЖУ, голови Черкаської обласної організації Сергія Томіленка, очевидно, що редакційні будні не готували нікого з журналістів до того, які рішення щодо редакційної політики приймати в період війни. Адже традиційні шаблони не відповідають тому, чого потребує суспільство як споживач інформаційної продукції в період війни.

– Потрібно розробити певну методику прийняття рішень, управління контентом, змістом щодо практичного висвітлення інформації, щоб випуск новин чи номер газети не перетворились на суцільний некролог і суцільний відчай для людей, – зауважує Сергій Томіленко.