Оптичний приціл від своєї мисливської рушниці, який черкаський волонтер Микола Добровольський свого часу відвіз у полк (тоді – батальйон) «Азов», під час учорашньої прес-конференції із вдячністю повернув боєць «Азова» Геннадій Шевченко.
– Тоді в нас не було навіть таких речей, – розповів Геннадій Юрійович. – Тепер, на щастя, держава дає достатньо і боєприпасів, і бронежилетів, і касок, і пального, і гарячої їжі. Та без волонтерів усе одно не обійтися.
За словами пана Шевченка, в останні місяці відчувається зниження активності українського волонтерського руху. Люди стомилися від війни, й дедалі менше допомагають армії. Дехто вважає, що через «перемир’я» на фронті стало спокійно, ще хтось переконаний, що наразі вистачає й зусиль держави. Та фронтовики стверджують, що розслаблятися зарано.
– Для бійця важливо відчувати, що про нього пам’ятають. Ви не уявляєте, як може підняти бойовий дух будь-яка передача з малої батьківщини: нехай це буде хоч зубна щітка чи цукерки, – наголосив Геннадій Шевченко. – А крім того, бійці мають чимало потреб, які держава задовольнити поки що не в змозі.
Наприклад, у військових їдальнях удосталь гарячої їжі, але бійцям часто доводиться тижнями сидіти під обстрілами, і тут важливо мати що перехопити. Звісно, держава видає сухпайки, але вони великі за розмірами, а отже незручні. Вдягнений у важкий бронежилет та «розгрузку», боєць не може носити з собою ще й громіздкий сухпайок. Для нього значно зручнішим будуть «снікерс» та півлітрова пляшка мінералки в кишені. Або привезена волонтерами ковбаса, інші легкі «перекуси».
Наразі, у спекотну пору, на фронті гостро бракує таких простих речей, як вологі серветки, легкі літні шкарпетки, легка спідня білизна (досі доводиться носити все тепле, зимнє). Бувають потрібні свічки, батарейки – в прифронтовій зоні ці необхідні речі давно розкуплено.
Як розповів офіцер 81-ої аеромобільної бригади Володимир Крамар, котрий також узяв участь у прес-конференції, бійці із вдячністю приймають і канцтовари (їх на фронті завжди бракує), і предмети, які скрашують дозвілля, наприклад, шахи, шашки, гральні карти. А Геннадій Шевченко додав, що велику популярність у «азовців» має переданий пенсіонеркою Лідією Черкащенко... акордеон.
– Спочатку ми дивувалися такому подарунку, а потім зрозуміли, наскільки це цінна річ! – із захопленням розповів Шевченко.
Керівник громадської організації «Волонтер Черкащини» Микола Добровольський, депутат Черкаської міськради, розповів, що наразі передачі на фронт доводиться збирати по крупицях, і будь-яка допомога є дуже цінною. Наприклад, школярі здавали макулатуру, і зібрали завдяки цьому цілих 8 тис. грн! Або під’їзд однієї з багатоповерхівок скинувся й зібрав чималу передачу фронтовикам. Чи, наприклад, молоді художники продали свої картини в межах акції «Мистецтво на допомогу армії».
– Якби не такі волонтери, як Микола Добровольський, нині ворог уже стояв би біля Дніпра! – переконаний Геннадій Шевченко.
реклама
