В облспоживспілці розповіли, як годували будівельників фортифікаційних споруд на Сході

В період з 11 травня по 01 червня, працівники галузі громадського харчування споживчої кооперації Черкащини працювали в Донецькій області вахтовим методом, змінюючи бригади щотижнево. Всі продукти, а також посуд та інвентар, необхідні для забезпечення харчування людей в «польових» умовах, були придбані коштами Споживспілки.

Загальний кошторис витрат становив близько 180 тис. грн.

До роботи були залучені 22 працівники галузі громадського харчування.

Очолили першу зміну кооператорів досвідчені спеціалісти Споживспілки Микола Зінець і Надія Босецька, а також постійний волонтер - голова правління Катеринопільського райст Віктор Приємський.

Повернувшись із відрядження на Схід, яке тривало 10 діб, головний фахівець з ресторанної справи Черкаської Споживспілки Надія Босецька поділилася враженнями:

- 12 травня до місць будівництва фортифікаційних споруд прибуло дві групи кухарів: неподалік від с. Малинівка Донецької області розташувалася перша група, в яку увійшло 3 кухаря, по одному спеціалісту із Канівського, Кам’янського та Черкаського районного споживчого товариства, водій та ми з Миколою Зінцем. Ще троє кухарів та голова правління Катеринопільського райст Віктор Приємський розташувалися поблизу м. Краматорськ. Проїжджаючи шляхами Донеччини бачили чимало руйнувань, а прибули у чисте поле, вкрите ніжною молодою зеленню, поросле маковим цвітом, десь на обрії – декілька деревець. Звичайно, від тієї краси після важкої дороги, дух захопило. Але для роботи не було жодних пристосувань, жодного приміщення або якоїсь споруди. При тому, що вже наступного дня о 5 ранку прибували будівельники, на яких ми повинні були чекати зі свіжим гарячим сніданком. Першим ділом хлопці самостійно влаштували найпримітивніші санітарні умови, встановили намети, в одному із яких був склад продукції та наші «спальні місця», в іншому – власне кухня. З Черкаського штабу цивільної оборони нам видали піч польової солдатської кухні, яка працює на дровах. Раніше ми таких пристосувань в своїй роботі не зустрічали, до того ж, розрахована на три чани, працювала вона доволі специфічно, але, не маючи вибору, швидко з тією пічкою «потоваришували» та приноровилися до її примх. Дрова нам заготовляли наші ж працівники Микола Зінець та Павло Сироід.

- Яким же був ваш звичайний робочий день?

- Розпочинали ми роботу ледь не поночі, адже з 6-ї до 7-ї ранку – сніданок, потім – з 13 до 14 – обід, і вже з 19 до 20 – вечеря. Протягом дня постійні кава-чай – для всіх, хто звертався. Посуд мили самі, без помічників. Звичайно, всього було. І холод, і дощ пережили, і відсутність елементарних побутових умов, і проблеми зі зберіганням продуктів. До речі, примудрялися так влаштовуватись, що нічого із завезених продуктів не зіпсувалося і не було викинуте. За умов польової кухні для працівників зручніше, коли діє самообслуговування. Кожний приходить зі своєю тарілкою, чашкою… Але ми намагалися зробити трапезу максимально комфортною: люди приходили за повністю накритий і сервірований стіл, щоб все було хоч і просто, але ошатно і привітно. Навіть маковими букетиками прикрашали свій нехитрий побут. Так ми звикли працювати для людей в наших закладах, поважати кожного, готувати з турботою, та по-іншому і не можемо. З’явився там у нас і «охоронець» - песик чорного кольору. Прийшов до нас такий худий та голодний, радів будь-яким харчам. Прозвали ми його Сеппер, шуткуючи зі слова «сепаратист». Робітники, серед яких більшість були лісничі, збудували нам, кухарям, штучний кулемет з дерева, як захист, поки вони на роботі. Працювати доводилось і тяжко і багато. А от проблема була з питною водою. В селі у людей здебільшого вода колодязна. Але в одного дідуся місцевого є колонка. Попросили покористуватися, але ж зрозуміло, що витрати за воду оплачувати доведеться доброму господарю. Тому ми кожного разу, коли вирушали по воду, привозили для того дідуся продуктову допомогу. І він нам радів. А за день до закінчення нашої першої зміни, коли вже готувалися передавати справи наступній, поступило розпорядження всій бригаді переміщатися на інше місце розташування будівництва, - десь кілометрів за 60, ближче до м. Краматорська. Там вже, не серед поля, а в дубовому гаю, довелося заново облаштовувати і кухню і свої «житлові» помешкання. Облаштували і передали іншій зміні. Потім там працювали кухарі зі Смілянського та Лисянського районних споживчих товариств, а їх змінили Звенигородчани, Золотонісці та Маньківчани.

Про це інформує Черкаська облспоживспілка.