Актори черкаського академічного театру ляльок повернулися з Луганщини, куди їздили на гастролі до тамтешніх діток. Черкащани побували практично у всіх райцентрах області, що підконтрольні українським військовим. Актори стверджують: поїздка була важкою, бо доводилося по десять годин їхати в машині, проте це компенсувалося тією вдячністю з боку малих і дорослих глядачів, яким вистави допомагали відновити психологічну рівновагу у цей скрутний час.
Поїздка відбулася за сприяння нардепа родом з Черкас Ірини Геращенко та голови ОДА Юрія Ткаченка, а профінансована поїздка була коштами меценатів. Всього на Схід з’їздили шестеро черкащан, з яких троє – актори, а інші технічні працівники.
– Ми радо зголосилися взяти участь в такому експериментальному проекті. Підготували для поїздки виставу «Один день з життя тітоньки Марини», або як ми її називаємо «Кицик-Мицик». Це щось на зразок «Тома і Джері». Мабуть, ми перший ляльковий театр, що поїхав на Луганщину за час війни. Об’їхали близько 10 районів. Ми раніше бували на гастролях за кордоном: Китай, Туніс, Австрія. У Туніс потрапили якраз в час тамтешньої революції. То я б сказав, що в нас на Сході ситуація складніша, регіон гостро потребує психологічної реабілітації. І під час гастролей було видно, що люди це розуміють, вони намагаються проводити якісь культурні заходи, свята, щоб віднайти психологічну рівновагу. До нас люди сходилися за годину до вистави і уходили через півгодини після завершення, фотографувалися з ляльками, сміялися. Були діти, які до цього ні разу не були в театрі, – каже художній керівник театру ляльок Ярослав Грушецький.
Цікаво, якщо в черкаському ляльковому театрі зала вміщує близько 80 осіб, то на Луганщині нашим акторам доводилося виступати і перед публікою у півтисячі осіб.
– Як пробна поїздка, то вона вдалася. Приємно було бачити дитячу радість. Не було ніяких непорозумінь і з військовими. Наші бійці на блок-постах з розумінням ставилися до нас, були досить толерантними, а деякі дивувалися, що, мовляв, ми забули в такому далекому краї, – пригадує Ярослав Грушецький. – Один раз лише довелося стояти близько години на блок-посту, коли їхали неподалік російського кордону. Гірша ситуація була на Золотоніському кільці, при повернені додому. Там нас зупинили ДАІшники, мовляв, у нас в неналежному технічному стані був автомобіль. Там найскладніше було порозумітися, хоч інспектори й бачили, які ми були втомлені.
Актори театру переконані, що за належного фінансування з боку держави, такі поїздки по районах області та в інші регіони слід було б робити частіше. Бо діти особливо потребують культурного розвитку, що впливає на їх подальше життя.
Коментарі
Стрічка RSS коментарів цього запису