Про легенду АТО генерала Момота написано книгу

Генерал Момот любив книги про історію та міфологію. А тепер і сам увійшов у історію і став нашим «міфом». Тому символічно, що й ініціали героя складаються у букви МІФ: Момот Ігор Федорович. Про це під час презентації книжки черкаського журналіста Андрія Кравця «Генерал Момот: наш МІФ» згадала дружина Ігоря Федоровича Надія.

На фото: донька Ігоря Момота Маша та його дружина Надія, голова ОДА Юрій Ткаченко, автор книги Андрій Кравець, в.о. начальника Навчального центру в Оршанці полковник Олександр Гаркуша

Нагадаємо, керівник Навчального центру Держприкордонслужби (що в Оршанці під Черкасами) полковник Ігор Момот героїчно загинув у АТО 11 липня 2014 року. Посмертно йому було присвоєно звання генерал-майора.

Сьогодні, 18 серпня, Ігорю Федоровичу виповнилося б 50 років. Пом’янути легендарного Командира прийшли його близькі та товариші по службі: на могилі героя в Черкасах було покладено квіти, а митрополит Черкаський і Канівський Софроній відправив поминальну службу. Відтак в Оршанці було презентовано підготовлену до друку книжку про Ігоря Момота.

– Минув рік, а говорити про Ігоря важко – і мені, і всім вам, я бачу, – сказала, звертаючись до учасників представлення книжки Надія Момот. – Я книгу вже прочитала, вона мені сподобалася. Вдячна авторові Андрію Кравцю, спонсорові її видання Юрію Ткаченку.

Автор книги здійснив велику і копітку роботу: працював із документами, спілкувався з родичами та всіма, хто близько знав Ігоря Федоровича, залучав свої власні спогади, годинами вивчав бібліотеку, фотоальбоми й навіть музичні збірки, які слухав генерал Момот.

– Цю книгу було написано до травня... А в травні я її переписав заново, з нуля, – розповів Андрій Кравець. – Це – тому, що я зрозумів, яку саме книжку волів би прочитати сам Ігор Федорович. Мені хотілося б, щоб її читали хлопці на фронті. Щоб вона була «чтивом», а не сухою, офіційною патетикою.

Як наголосив Андрій Миколайович, Ігор Момот став легендою ще при житті. Він у прямому сенсі слова своїми грудями йшов під кулі, щоб захистити своїх хлопців-прикордонників. І вони були цілком переконані, що поки живий Момот, їм нема чого боятися. Про Момота із захопленням та здивуванням згадували скрізь, де він служив: у Афганістані, Нахічевані, на кордоні з Румунією і Придністров’ям... Він дві години на Донбасі, в облозі, очікуючи підмоги, тримав одною рукою відомого сепаратиста, а другою рукою – гранату з витягнутою чекою... Саме завдяки йому було знешкоджено одного з найбільш запеклих «казацьких» донських отаманів...

– Він скрізь був в епіцентрі подій. Він не був людиною «подвигу одного дня». Все його життя – суцільний подвиг. Зрештою, він першим у незалежній Україні отримав генеральське звання в бойових умовах. На жаль, посмертно, – сказав журналістам Андрій Миколайович.

Голова облдержадміністрації Юрій Ткаченко наголосив, що в кожної людини є свій знаковий герой, який прикладом свого життя надихає на добрі вчинки.

– Для мене таким знаковим героєм є генерал Момот, – сказав Юрій Олегович. – Напередодні загибелі він написав мені серед ночі, що по них «працював» снайпер. Поранені четверо – один оршанецький. І ключова фраза була: «Вогонь вівся з боку Росії». Саме звідти наших прикордонників уже через день накрили «Градом». Для мене Ігор Момот є прикладом у житті. Досі пам’ятаю всі його настанови.

В.о. начальника Навчального центру Держприкордонслужби полковник Олександр Гаркуша наголосив, що сьогодні, в день народження Ігоря Момота, він хотів би згадувати Командира не в горі, а в радості.

– Адже саме за це – за те, щоб ми могли жити, він і загинув, – додав Олександр Юрійович. – Ми пройшли «школу Момота», ми повернулися з АТО завдяки йому. Під його керівництвом ми стали не просто прикордонниками, а воїнами-прикордонниками! Думаю, кожен із нас має в своєму серці таку от «книгу про Генерала Момота». І ця книга не має обмежень в аркушах...

Видання «Генерал Момот: наш МІФ» розішлють по школах і вишах, а також передадуть на передову: саме у кишеньковому, «фронтовому» форматі її підготовлено до друку в черкаському видавництві Олександра Третьякова. Обкладинку для книги підготувала художниця Беата Куркуль із Литви.