У Черкаському університеті відзначили 100-річчя від дня народження відомого історика Гуржія

17‒18 вересня у Черкаському національному університеті ім. Б. Хмельницького, на базі Навчально-наукового інституту історії і філософії, кафедри історії та етнології України відбулася Всеукраїнська наукова конференція «Шості Гуржіївські історичні читання».

Цього разу її було присвячено 100-річчю з дня народження Івана Олександровича Гуржія (1915‒1971), видатного українського історика ХХ ст., відомого насамперед своїми фундаментальними працями з аграрної історії України ХІХ ст. Проведення заходу на Черкащині важко визнати випадковим, адже саме в цьому краї, у с. Худяках, народився майбутній доктор історичних наук, професор, член-кореспондент Української академії наук. Вшанувати пам’ять, ще раз осмислити спадщину знаного не лише в наукових колах колегу прибули служителі Кліо з усієї України, а очолили цей поважний десант провідні вчені Інституту історії України НАНУ на чолі з його директором, академіком В.А. Смолієм.

Іван Гуржій був непересічною постаттю. Селянський син, він у той непростий (сталінсько-хрущовський) час залишався справжнім українцем. Дуже полюбляв носити вишивану сорочку, що викликало підозру у всесильної правлячої номенклатури. Такою ж «неблагонадійною» була і його манера розмовляти чи не виключно українською мовою (цієї традиції тоді дотримувалися і такі відомі вчені-історики як Олександр Касименко, Кузьма Дубина, Федір Шевченко).

Людина працелюбна. Ним захоплювалися родичі, друзі, колеги, а особливо молодь. Це шанування йшло від того, що Іван Олександрович був педагогом не лише за професією, а й від природи, як мовиться, був «учителем від Бога». Його ще багато років після смерті згадуватимуть добрими словами як голову екзаменаційних комісій у Київському, Одеському та інших університетах України.

Івана Гуржія можна справедливо назвати інтелектуалом з великої літери. Маючи вроджені здібності, схильність до розумової діяльності, він повсякчасно розвивав у собі ці задатки. Співробітники академічного Інституту історії пригадуватимуть як часто він засиджувався на роботі, обмірковуючи авторські проекти чи спілкуючись із такими ж творчими як і сам колегами (М. Лещенком та ін.). Зазвичай Іван Олександрович працював навіть у вихідні та святкові дні. І це попри те, що багато часу й сил у нього відбирала адміністративна і громадська робота.

Вшанування Івана Гуржія як професійного історика й поважної людини відбулося в традиційний для інтелектуального середовища спосіб. Ґрунтовні доповіді, присвячені різним аспектам його життєвого шляху та творчості, запропонували д. екон. н., проф., ректор ун-ту О.В. Черевко (Осягнення долі людини – розуміння історії держави (до 100-річчя від дня народження українського історика І.О. Гуржія); д.і.н., проф., чл.-кор. НАНУ, зав. відділом історії України ХІХ – початку ХХ ст., заст. директора Інституту історії України НАНУ О.П. Реєнт (Іван Олександрович Гуржій: між наукою і епохою); д.і.н., проф., проректор з науково-педагогічної діяльності Одеського НУ ім. І.І. Мечникова В.М. Хмарський («Життєві» університети Івана Гуржія: студентські роки в Одесі (1936─1941 рр.); д.і.н., проф. каф. історії України ЧДТУ, голова Товариства істориків Черкащини ім. І.О. Гуржія М.І. Бушин (Іван Олександрович Гуржій – видатний український історик);  д.і.н., проф., зав. каф. АНІСІД ун-ту А.Г. Морозов (Земельне питання у працях І.О. Гуржія); к.і.н., проф. каф. АНІСІД ун-ту В.М. Мельниченко (Іван Олександрович Гуржій у плеяді українських істориків – уродженців Черкащини).

З особливим інтересом учасники форуму, а також громадськість міста й області вислухали виступи сина й внучки Івана Гуржія ─ д.і.н., проф., головного наукового співробітника відділу історії України середніх віків та раннього модерного часу Інституту історії України НАНУ Олександра Івановича Гуржія (Слово про Батька) та к.і.н., наукового співробітника відділу бібліотечних зібрань та історичних колекцій Національної бібліотеки України ім. В.І. Вернадського Іванну Олександрівну Гуржій (Наукові традиції в родині Гуржіїв).

Усього в конференції на пленарному та секційному засіданнях взяло участь близько 120 осіб, із них 20 докторів наук, близько 50 кандидатів наук. Окрім черкащан та киян, це вчені з Дніпропетровська, Івано-Франківська, Кіровограда, Одеси, Полтави, Сум, Харкова, окупованого Донецька та інших міст. Широке представництво фахових науковців забезпечило не тільки оригінальність тематики, а й жвавість дискусій, спонукало до народження нових конструктивних ідей та творчих задумів. Основні результати обговорення будуть опубліковані в черговому номері фахового видання «Гуржіївські історичні читання».

Завдячуючи зусиллям ректорату університету (ректор, проф. О.В. Черевко, проректор з науки, проф. С.В. Корновенко), співробітникам ННІ історії і філософії (директор, проф. Н.І. Земзюліна), кафедри історії та етнології України (завідувач, проф. О.О. Драч), інших підрозділів Всеукраїнська наукова конференція пройшла на сучасному організаційному рівні, з відповідно високим технічним та інформаційним забезпеченням, отримала багато позитивних відгуків у численних інтерв’ю та коментарях.

Проф. Юрій Присяжнюк