Щоб доглядати вікові дубові насадження, у серці кам’янських лісів було створене Комсомольське лісництво, яке зараз носить назву Тимошівське.За понад вісім десятиліть тут розгорнули різнобічну діяльність: вирощують лісові культури, доглядають розсадник, дбають про мисливське господарство, розводять декоративні рослини і постійно експериментують.
Основну увагу тимошівські лісівники приділяють, звісно, лісовідновленню та лісокористуванню. Щоб забезпечити себе посадковим матеріалом, тут щороку заготовляють насіння дуба та горіха чорного. Його висівають і в розсадниках, і безпосередньо на площах у лісі. Але посіви слід охороняти, адже на жолуді дуже ласі кабани, які мешкають у мисливському господарстві підприємства. Основні садивні роботи здійснюють восени. «Ми протягом останніх десяти років практикуємо осінню посадку з подальшим доповненням навесні. Таким чином дуб проходить підготовку до проростання у природних умовах, що сприяє стійкості насаджень та вищій приживлюваності», – пояснює лісничий Тимошівського лісництва В’ячеслав Діденко.
Останніми роками тимошівські лісівники активно вводять горіх чорний. Якість цієї деревини не гірша, ніж дубової. І наші умови сприятливі для вирощування цієї рослини. Є ще одна причина, яка змушує лісівників шукати альтернативи для заліснення площ. «У нас багато підпареного дуба. Чому – поки що ніхто визначити не може. Але через цю напасть дуб втрачає технічні характеристики і, відповідно, грошову оцінку. Для того, щоб протидіяти цьому, ми створюємо мішані дубово-горіхові чи дубово-ясеневі насадження», – розповідає лісничий. Однак результати цієї роботи можна буде оцінити не менше, ніж через сотню років, коли ці насадження досягнуть віку стиглості.
На тимошівських лісівників покладено відповідальність і за звірине населення місцевих лісів. Зараз ними опікується єгер Анатолій Федоренко. Свого часу в лісництві спеціально облаштували вольєр для вирощування диких тварин і птахів. У подальшому їх відпускали на волю. Таким чином розвели чималу популяцію дикого кабана, заселили ліс фазанами і куріпками. Колись у вольєрі навіть страусів тримали. Втім, у дику природу їх, звісно, не випускали.
Щоб підтримати своїх підопічних у зимові холоди, лісівники висівають поля кукурудзи та зернових. Урожай спеціально не збирають – залишають «на корені», щоб ним ласували лісові мешканці. А коли землю замітають сніги, єгер розкладає у годівнички заготовлені влітку віники з гілля, сіно й сіль. Звірі вже звикли і знають, куди їм податися під час скрути.
І при цьому у місцевих лісівників залишається час на розведення декоративних рослин. Тут можна знайти традиційні туї, ялівці та самшит. Вирощують і для власних потреб, і на продаж. А нещодавно заклали в садибі лісництва навколо альтанки садок із сортовими плодовими деревами.
Охопити стільки напрямків одночасно, активно розвивати виробництво і не втрачати напрацьованих темпів тимошівським лісівникам вдається завдяки чітко скоординованій роботі та дружному колективу. Тут кожен знає своє діло і вболіває за спільну справу. Саме в Тимошівському лісництві працює кращий лісоруб області Євген Вихрист. Не поступаються йому в майстерності й інші лісоруби – Ігор Лук’яненко, Роман Курганський і навіть новенький Іван Скринник. Кажуть, що часом між собою влаштовують дружні змагання. Вже майже два десятиліття віддав лісу майстер Дмитро Федоренко. Він починав єгерем, отримав профільну освіту і зараз є одним із найдосвідченіших лісівників.
Тривала і міцна дружба склалася між лісівниками і місцевими школярами. Лісництво надає підтримку та сприяння тимошівській сільській школі імені польського композитора Кароля Шимановського. На знак подяки учні запрошують лісівників на свята та допомагають під час посадкової кампанії. Деяким із них це допомогло визначитися із майбутнім фахом. Так що тимошівські лісівники дбайливо плекають не лише ліси, але й відповідальне ставлення до цього дива природи. І передусім – власним прикладом.
Про це повідомили в Черкаському обласному управлінні лісового та мисливського господарства.
реклама
Коментарі
Стрічка RSS коментарів цього запису