Історія навпаки: не батько, а матір ухиляється від сплати аліментів, ігнорує рідних дітей (архівне фото)
Ця жінка, очевидно, одна з небагатьох, кого не лякала перспектива «залишитися з двома дітьми на руках». Маючи сім'ю, вона забувала дбати про неї. Двох доньок ласкаво називала «подлянками», а після розлучення із чоловіком із легкістю покинула дітей, залишивши опікунство на їхнього батька, інформує обласна газета "Вечірні Черкаси".
Історія навпаки: тут не батько, а матір ухиляється від сплати аліментів. Більше того, вона залишила доньок без необхідних у побуті речей, забравши їх під час виїзду із собою. Серед тих речей: і телевізор, і комп'ютер із принтером та колонками, і цифровий фотоапарат, і килими, і програвач із колонками, і посуд, і навіть постільна білизна… На цьому горе-мати не зупинилась – наступним кроком стала судова тяганина за будинок, у якому залишився проживати її колишній чоловік – Володимир Ломинога – із неповнолітніми доньками.
Сповідь одинокого батька
– Мої тато й мама у вісімдесятих роках, маючи сім'ю із восьми осіб, вимушені були будувати додаткове житло для розселення своєї сім'ї, – згадує Володимир Ломинога. – Зі мною ще за два роки до мого шлюбу був укладений договір, що додаткове житло буде будуватися для них і за їхні кошти, а я буду мати право тільки проживати в ньому й одержу його у спадок. У цьому будинку з 1993 року проживають в одній половині моя сестра з чоловіком, у другій – я з двома неповнолітніми дітьми. Із 1993 року по 9 лютого 2011 року в цьому будинку проживала і моя колишня дружина Ірина Ломинога, вчителька початкових класів школи № 16 м. Сміла, яка вела розгульний спосіб життя, відвідувала бари, ресторани. Діти були занедбані, ніяка хатня робота не робилася. Вона заявляла при дітях, що не хоче бути їм наймичкою, а хоче бути вільною жінкою…
Наприкінці минулого року подружжя розлучилося. Попри те, що у матері, яка у цій історії пішла з сім'ї, а не чоловік, є свій будинок у тій же Костянтинівці, вона вирішила претендувати і на житло, у якому залишились жити її діти. Зароблені кошти батько витрачав на утримання дітей та колишньої дружини, на відміну від неї самої. Житлової площі не так багато – усього 39 квадратних метрів. Суд залишив жінці будинок, автомобіль, побутову техніку, заплющивши очі і на те, що з моменту розлучення аліменти на дітей вчителька не сплачує. Батько з дітьми поневіряються по різних судових інстанціях, оскільки мати не сплачує аліментів, у сім'ї бракує грошей, а через її позови їм, може, доведеться мешкати на вулиці.
Біль дітей
Тих, від кого відмовився татусь, називають безбатченками, а тим, від кого відмовились матері, назви не придумали. Мабуть, наскільки рідко трапляються у нашому житті справжні зозулі. 17-річна Ірина і 14-річна Маргарита не чекають від матері ні допомоги, ні підтримки. Для них, як у відомому фільмі, батько і матір – одна людина. Якось дівчатка пішли в гості до мами, яка переїхала до своїх батьків після розлучення. На воротях їх зустрів рідний дідусь.
– Дід звинуватив нас у тому, що мати загуляла, і пообіцяв мене задушити, затягати мене з батьком по судах і посадити. Після того він почав відганяти нас із двору, погрожувати мені фізичною розправою, а також над моїм батьком, погрожував забрати у нас із сестрою хату, звинувачуючи у тому, що буцімто ми винні в поганому вихованні своєї матері (його дочки), намагався душити мене, та йому завадили зробити це мої друзі, що нагодилися на цей час, – зі сльозами розповідає Ірина, якій довелося просити правоохоронні органи вжити заходи для запобігання протиправних дій із боку діда стосовно неї та її рідних.
Дівчатка свідчать, що мати ніколи не піклувалася про них так, як батько, не думала про те, щоб доньки здобули освіту, не допомагала в навчанні, не ходила на шкільні збори (нагадую, що йдеться про вчительку), майже всю зарплату витрачала на себе, рідко бувала вдома. Чи можна засуджувати матір, яка влаштовує життя окремо від попередньої родини? Бог суддя. Але коли для дитини мама – не найдорожча і найближча людина, то це сприймається принаймні боляче. Соромно має бути і перед Богом, і перед людьми…
