Закохані в телебачення (один день за лаштунками ТБ)

11 вересня 2011, 18:26

Найкращі міські новини - від журналістів каналу "ВІККА"

Вони ділять людей на дві категорії – тих, які вміють говорити синхронами, і тих, хто не вміє. Для них розряджений акумулятор у мікрофоні – чи не справжня трагедія, для них подія – це двохвилинний сюжет… Йдеться про телевізійників. Найпрогресивніша в Черкасах телекомпанія «ВІККА» незабаром святкує свій двадцятий день народження, і напередодні іменин я, журналіст газети «Вечірні Черкаси», ризикнула провести день із цими дивними людьми, які бігають містом із блакитними мікрофонами.

День із телевізійниками починається сонно і в пошуках кави. Задобрити їх я змогла принесеним із собою печивом. У редакції прокидаються люди з «ящика»: до речі, всі симпатичні, комунікабельні, молоді і здебільшого незаміжні дівчата. На них чекає шалений день зі зйомками, розкадровками, написанням сюжетів, монтажем…
Десь близько 11.00 повертається зі зйомок Марина Манго – стомлена і зла. Її робочий день почався о 7.40: три години заради трихвилинного сюжету вона стояла на високих підборах, знімаючи свято Першого дзвінка. Телеведуча перевзувається, робить ковток кави і заспокоюється. Особливість телевізійників, яка відрізняє їх з-поміж представників інших ЗМІ, у тому, що вони безтямно закохані в телебачення. Їдемо на зйомки, де оператор та кореспондент працюють нерозривно в парі, і мене просто дивує, як із півслова чи півпогляду вони розуміють одне одного.
– Найбільше дратує, коли під час інтерв'ю ставиш людині одне конкретне запитання, а вона висловлюється про всі глобальні проблеми протягом 15 хвилин, а потім ображається, що в ефір пішло всього 15 секунд. Вимоги до сюжету не передбачають довшої прямої мови, – говорить журналістка Вікторія Курченко.
Після зйомок журналіст розкадровує відзнятий матері-ал, вказуючи по секундах усі кадри. Цей листок називається у них розкадровкою і потім відноситься режисеру монтажу для того, щоб він усе повирізав і склав докупи, аби вийшов сюжет.
– Це найцікавіше, на мою думку, в роботі телевізійника, – зізнається журналістка Марія Гаврилян.
Шеф-редактор Світлана Пічугіна вичитує текст. «Зашибісь!» – каже вона Марії Гаврилян.
– Це краща рецензія в моєму житті, – жартує журналістка. Після обробки відеоматеріалу відбувається його титрування.

– Нехай люди не ображаються, коли інколи у титрах не та людина, яка зображена. Тут не людський фактор спрацьовує. Це все автоматика, – пояснюють телевізійники.
Попрощалася я з телевізійниками, коли улюблений водій телекомпанії посигналив із машини з написом «ВІККА», яка всюдисуще ширяє містом у пошуку найсвіжіших та найцікавіших новин. Від імені глядачів «ВІККИ» – з днем народження, телекомпаніє!