14 квітня у конференц-залі готелю «Апельсин» у Черкасах пройшов перший день тренінгу «Повсякденні реалії життя ВПО». Тренером виступив Олександр Назаров, оператор «Громадського телебачення» та співавтор проектів «Вимушені» й «Абілітація».
Журналіст зазначає, що «якщо хочеш хороший матеріал, то мусиш його шукати». Він говорить, що треба «виходити з зони комфорту». Слухати історії людей, за його словами, набагато складніше, ніж просто знайомитися з ними.
Назаров вважає, що з’являються не надто радісні тенденції у висвітленні тем, пов’язаних з вимушеними переселенцями, в українських ЗМІ. У 2015 році КримSOS проводив дослідження у 5 містах України — Київ, Вінниця, Херсон, Харків, Львів, де і дослідив становище у інформаційному полі.
— Внутрішньо переміщені особи зображаються пасивними і потребуючими допомоги, — пояснює Олександр. При цьому, зауважили в залі, це шкодить і стосункам між переселенцями, тому що викликає самодискримінацію.
Нерозумним Назаров вважає і те, що постраждалих від конфлікту людей називають основною причиною підвищення цін на житло, продукти харчування, безробіття та погіршення соціального захисту населення.
— Занадто часто виникає ситуація, за якої використовують проблему внутрішнього переселення в критику чинного уряду і в ролі прихованої політичної реклами, — додає Олександр.
Також у ЗМІ подекуди з’являються передчасні публікації про надання допомоги міжнародними фондами та громадськими організаціями. Але в них недостатньо інформації про критерії надання допомоги, не сказано про тимчасові рамки програм.
Олександр вважає, що журналіст має триматися осторонь стереотипів.
— Будь там що, потрібно дотримувати журналістської етики, професійних стандартів, — наголошує він.
Олександр каже, що «Громадське» теж іноді має певні проблеми у журналістській етиці. Але у їхній команді не бояться виносити ці проблеми назовні й обговорювати їх, робити висновки.
Щоб уникнути таких конфліктів, Олександр радить ставити собі питання : яка мета мого сюжету? Нащо він потрібен?
На його думку, потрібно не просто розповісти про переселенців, а пояснити, як вони живуть, як у стресових умовах залишаються собою, працюють, творять.
— У кожній історії потрібно знайти кут подачі, — пояснює Олександр. — Не варто робити історії про все одразу. Можна розповідати про умови проживання, адаптацію, матеріальні труднощі, посттравматичний стан, дискримінацію, працевлаштування. Одна людина теж може з цим стикатися, і так часто буває. Але фокус все одно має бути один, тоді глядач сприйме це ближче.
Кут подачі не обов’язково повинен бути негативний. Історії успіху часто запам’ятовуються набагато більше, і можуть надихати людей. Як приклад Олександр наводить епізод з проекту «Абілітація» про Сашка Чалапчія.
— При цьому важливо не нашкодити людям своїм матеріалом, — наголошує Олександр. — Наприклад, він може зашкодити навіть життям родичів героїв, які залишилися у зоні конфлікту. Потрібно на це завжди зважати.
Наприкінці першого дня тренінгу Олександр показав чорновий варіант свого нового експериментального відеорепортажу про вимушених переселенців, який ще ніколи не публікували.
Тренінги проводить Інститут аналітики та адвокації (http://iaaukraine.org/) за підтримки BlackSeaTrustforRegionalCooperation, проекту Фонду Германа Маршала.
Катерина Кролевська
реклама
