Поезії відразу 13 молодих авторів – учасників літературної студії УДПУ, вихованців відомої дитячої письменниці та викладача уманського вишу Марини Павленко знайшли місце на сторінках альманаху.
Ліворуч Катерина Левадко
Як зізнається сама Марина Володимирівна, роботи до редакції були надіслані доволі давно. Вона час від часу цікавилася долею віршів, але там все мінялося: то редактори, то політика, то іще щось… Аж ось раптом 13 авторських примірників «Холодного Яру» надійшло в Умань.
Укладачі самі назвали цю подію «Уманським десантом», адже досі дуже обережно працювали з молодими авторами і ніколи - з літературними студіями. Проте, коли пильно вивчили пропоновану поезію, були вражені її «зрілістю» і яскраво вираженими рисами українського постмодернізму. Вони назвали вірші уманських студентів, учасників Літстудії різних років, кращими зразками сучасної української літератури, які сміливо можна вивчати дітям на уроках літератури.
- Не соромно за жоден вірш, за жодного автора, щоразу хочеться їх перечитувати і цитувати. Це дійсно якісна українська поезія, - так відгукується про уманські сторінки альманаху пані Марина.
До збірки, поряд з творами ще 12-ох колишніх та нинішніх уманських студентів, увішли вірші Катерини Левадко, яка нині активно займається благодійною діяльністю на чолі Служби милосердя Свято-Успенського храму.
- Скільки спогадів і навіть миті ностальгії навіяв цей збірник поезій, - зізнається молода авторка.
Згадує, що віршики-віршування (не поезії!) почала писати ще дитиною, десь у четвертому класі. А серйозне ставлення до рими, захоплення поезією найвищого ґатунку їй прищепили вже в Літстудії уманського педуніверситету.
- Марина Павленко, керівник Літературної студії нашого вишу, доволі жорстко, але конструктивно критикувала наші «спроби пера». І за це я їй дуже вдячна, які і кожному літстудійцю, що тоді разом зі мною, попри сльози і образи, все ж поверталися до занять, щоб знову і знову спробувати опанувати слово, - розповідає пані Катерина. - В студентські роки писалося багато і друкувалося моїх поезій немало, були і конкурси і перемоги, а потім життя склалося так, що було не до віршів. Ну вони просто не приходили. Так буває. І от останнім часом знову почали з’являтися римовані фрази. А коли отримала журнал з моїми поезіями і віршами Літстудійців, ніби сама повернулася в минуле! В хороше і світле минуле, що обіцяє нам добре і щасливе майбутнє!
Про це повідомили на сайті 04744.
реклама
