Якось ще за радянських часів я прочитав книгу Володимира Чівіліхіна (мовою оригіналу) „Шведские остановки”. У ній мене вразив і закарбувався у пам’яті на все життя один епізод: якось у центрі Стокгольмі мали вивести назовні зупинку метро, яка дуже була потрібна людям. Але для цього треба було спиляти три дерева. Небайдужі жителі столиці Швеції прикували себе до них і не дали цього зробити. Довелося міняти проект і виводити станцію назовні там, де не було дерев. Так чинять люди у цивілізованих європейських країнах.
Ми усі нібито прагнемо до Європи. Але, схоже, хочемо насамперед тамтешнього рівня життя, але не відповідальності за свою державу, місто, зрештою, власну долю. Я вже писав про те, яким варварським способом цього року в Смілі робили так зване кронування дерев. Уже не одне дерево після такого обрізання всохло. Гадав, що після критики щось зміниться, тим паче, що всі, з ким розмовляв на цю тему, мене підтримали. Але… цими днями в центрі міста у сквері воїнів-інтернаціоналістів хтось похапцем зрубав і вивіз величезне здорове зелене дерево. Навряд чи це було зроблено без дозволу влади. Та нагадаю ще раз: зрубане дерево було здоровим і росло не в тайзі, а в сквері. Між тим, Згідно „Правил утримання зелених насаджень у населених пунктах України” розділу 9 „Догляд за об’єктами благоустрою зеленого господарства” пункту 9.1.12: аварійне дерево – це дерево, яке може становити загрозу для життя і здоров’я пішоходів, транспортних засобів, пошкодити лінії електропередач, будівлі і споруди або перебуває у пошкодженому стані внаслідок снігопадів, вітролому, урагану та інших стихійних природних явищ чи за наявності гнилої серцевини стовбура, значної суховершинності, досягнення вікової межі”. Нічого подібного в нашому випадку з огляду на те, що я бачив, не було.
На знімку: ще декілька днів тому на цьому місці росло могутнє здорове дерево
Як уже мовилося, згаданий сквер є сквером воїнів-інтернаціоналістів. Тут вони збираються, щоб ушанувати загиблих товаришів, тут стоїть каплиця, яку вони звели за допомоги колишнього Народного депутата України Анатолія Семиноги. У сквері встановлено пам’ятні знаки загиблим „афганцям”, прикордонникам, десятникам, стоїть пам’ятний камінь на честь 25-річчя звільнення Сміли від німецько-фашистських загарбників. Донедавна пам’ять про полеглих берегло і могутнє дерево. Його знищили. Може хочуть знищити і пам’ять?
Я не чекаю відповіді від так званих слуг народу. Якщо вони і слуги, то явно не тих смілян, які їх обрали. Та мене дуже цікавить думка воїнів-інтернаціоналістів. Чи вони давали добро на знищення дерева? Якщо давали, то чому? Якщо ні, то чому не вчинили так, як жителі Стокгольма майже 50 років тому?
Олександр ВІВЧАРИК,
Фото автора
реклама
Коментарі
Стрічка RSS коментарів цього запису