Затрати на утримання водосховищ перевищують прибуток від них, вважають фахівці. Тож наскільки доцільним було рішення про створення Кременчуцького водосховища, яке затопило нашу історію, говорили сьогодні на круглому столі у Черкасах, інформує "Прочерк".
Будівництво Кременчуцького гідровузла розпочалося у 1954 році, а вже через сім років закінчилося заповнення Кременчуцького водосховища. Всього вздовж русла Дніпра було створено шість штучних водойм. Зник унікальний природний комплекс дніпровських порогів – скелі, балки, острови.
– Ідея про створення великого Дніпра з’явилася ще на початку 20 століття, бо Південь України потерпав від засух. Крім того, ідея виношувалася ще й тому, що це давало більше можливостей для зрошування, це покращувало судноплавство, це давало джерело дешевої енергії. Проте результатом створення водосховищ стали економічні, екологічні і гуманітарні наслідки. Понад 900 тисяч гектар родючих земель було затоплено і ці землі були ще й історичними. Так, був затоплений Великий Луг, де були запорожці. Що вже казати за села з церквами, хатами, кладовищами. Це була і моральна шкода, – каже історик Василь Мельниченко.
У Черкаському обласному краєзнавчому музеї є карта найбільшого за площею водосховища на Дніпрі – Кременчуцького. На ній чорними плямами виділені пункти, що потрапили в зону затоплення. Всього – 212 населених пунктів, або 39,6 тис. дворів з населенням 133 тис. осіб.
– Держава допомагала, але знаю, що коштів і будматеріалів для переселення не вистачало. Для людей було болючим покидати рідні домівки. Ми не змінимо минуле, та як виходити з тупика сьогодні? Знаю, що на утримання водосховищ іде нині більше коштів, ніж прибутку від них. Бо треба ж проводити роботи по ліквідації підтоплення, обвалу берегів тощо. Так, колись не була так розвинута атомна енергетика і розширення Дніпра давало змог отримувати енергію, проте не може природа служити на владу, Ми повинні дбати за природу для нащадків, – каже Василь Мельниченко.
– Памятаю, як 60 років тому комуністична влада говорила про перемогу над природою, говорила про економічне диво. Та очікуючи 2 мільярди кіловат на рік, отримували менше, ніж півтора, а замість рибного клондайку ми отримали гниле море, – пригадує історик і краєзнавець Григорій Голиш. – А найстрашніше те, що було скалічено долі сотень тисяч людей. Під воду пішли ж і кладовища, що створила додаткову санітарно-гігієнічну проблему. Під воду пішли храми й історичні пам’ятки. Люди божеволіли і зводили рахунки з життям, бо їх відривали від свого коріння! Ця трагедія гарно описана в книзі – екологічній повісті – переселенця, який сам був відселений з затопленого села, Сергія Носаня («Ой Дніпро, Дніпро»). Хто тепер знає такі села, як Заліське, Липівське, Христи, Бузки, Краснохиженці, Погоріле, Налісні? Ці ж села мали свою історію! Всі, хто прямує на Київ, звертає увагу на вказівник «Панске». Насправді ж старе Панське знаходилося за півтора кілометри від тієї станції. І в ньому таки люди жили заможно, бо село займало вигідне географічне положення, вони мали багато риби. А потім людей розселили в безликий степ… І не стало села… І ніхто з того режиму нікого не питав, бо не цікавила тоді доля людини владу.
При цьому, історик перелічує багатьох Героїв соціалістичної праці, військових діячів, науковців, вихідців з сіл, які стерла з історії комуністична влада.
– Віктор Федорович Вовк – вчений, громадський діяч, вихіденць з села Липівське, який 15 років працював в МАГАТЕ, нобелівський лауреат! – повідомив Григорій Голиш. – Можна втопити село, навіть людину, але пам'ять втопити не можна. Тож я хотів би звернутися до влади з наступною пропозицією: назрів час, щоб на місці затоплених сіл на Кременчуцькому водосховищі були буйки. з назвами сіл і дата його першого згадування і зняття з обліку. Нам також треба пам’ятник затопленим селам, який може бути або на воді, або біля води. А ще нам треба готуватися до проведення солідної Всеукраїнської науково-практичної конференції з видачею науково-популярного видання. Бо кожне село і хутір заслуговує на окремий нарис про нього.
реклама
Коментарі
http://forumimage.ru/uploads/20140904/14098562477667925.gif
Ага. І хавати чорнобильську муляку з дна.
http://procherk.info/news/7-cherkassy/20989-elita-cherkaschini-pidtrimala-mudrij-krok-prezidenta-spisok
Як узагалі він після цього на люди з*являється? Як бібліотекою керує? Як заняття проводить?
Як добре, що це все закінчилося і історик Григорій Голиш може стати в чергу на присвоєння державної нагороди патріотичному історику від патріотичної влади.
Стрічка RSS коментарів цього запису