Смілянина Андрія Вовка до війська призвали чотири роки тому. Професія військового припала йому до душі, і він ще до Майдану підписав контракт на службу в армії на три роки. З самого початку російської агресії на Донбасі воював у зоні АТО. Служить у 72-й механізованій бригаді головним сержантом розвідувального взводу. Мати дуже переживала, що син у розвідці, та він її заспокоював, що там безпечніше. Мовляв, траплялися випадки, коли він був на завданні, а в його підрозділі гинули люди.
Доля і молитви матері берегли смілянина до 15 лютого цього року. Того дня двох його побратимів було вбито, а сам Андрій ледь вижив. Зауважимо, важке поранення він отримав таки не в тилу ворога чи на передовій, а під час так званого перемир’я у прифронтовій Волновасі. Це сталося на блокпосту. З ворожого боку прилетів снаряд, який потрапив у ящик з боєприпасами. Той здетонував… Андрій саме стояв боком до епіцентру вибуху. Вибухова хвиля відкинула його на декілька метрів, а осколки пошматували всю ліву частину тіла.
Хлопець втратив майже два літра крові, декілька днів був у комі. Та лікарі в Одесі зробили диво. Тож Андрій вижив і нещодавно приїхав додому на реабілітацію. Попереду ще не одна операція, але головне, що він живий.
Священик Михайло Шевчук вручає нагороду Герою
Цими днями настоятель смілянського храму святого Івана Хрестителя (УАПЦ), митрофорний протоієрей Михайло Шевчук вручив йому в церкві орден Спасителя нашого Ісуса Христа з нагоди світлого Христового Воскресіння та за відважну охорону української землі. Ним смілянина нагородила Українська Автокефальна Православна Церква (Київська Патріархія). Орден йому вручали у присутності парафіян церкви і родини, яка теж ходить до цього храму. Допомагав ще немічному Андрію чоловік його сестри Анни, теж учасник АТО, Павло Довгоп’ятов. Він добре розуміє почуття і стан Андрія, бо сам щойно повернувся з війни. Воював під Авдіївкою, Соледаром у 17-й танковій бригаді. Бачив багато смертей, але йому пощастило повернутися неушкодженим.
Як розповіла після урочистої події схвильована мати Героя Світлана Олегівна, вона дуже рада бачити всю родину разом. Гадає, що син, напевне, став військовим не випадково. Адже дід її сина по батьковій лінії воював у Другій світовій війні. А її батько узагалі був військовим.
– І ще він був великим патріотом України, – підкреслила у розмові пані Світлана. – Я в молодості, коли була в комсомолі, часто лаялася з татом з цього приводу. А воно он як вийшло. Тепер, коли приходжу на його могилу, кажу: „Бачиш, якого онука маєш!”. Певна, батько би зараз перший на війну пішов.
На нагородженні не було представників влади. Воно й не дивно. Нещодавно на сесії Смілянської міської ради народні(!?) обранці не підтримали внесене фракцією „Свободи” звернення про розірвання „договору про побратимські відносини” Сміли з російськими містами Ржев та Данілов. Не погодилася з цим навіть фракція „Батьківщини”. Хоча їхню однопартійку Надію Савченко російські агресори полонили на території України, вивезли до Росії і там влаштували над нею судилище. Цікаво, що до організації так званих гумконвоїв причетні і жителі згаданих міст у Росії. Чи не таким гумконвоєм доставили снаряд, який ледь не обірвав життя смілянину Вовку?
Хотілося б також знати, як би голосували депутати смілянської міської ради, якби це їм довелося воювати на сході України з російським агресором, або якби це їхні діти пролили літри крові у нав’язаній нам Росією війні? Чи й тоді би вважали росіян братами?
Хоч Андрій Вовк ще в інвалідному візку та його мати щаслива: він живий і вони разом
А смілянину Андрію Вовку потрібна допомога. Він уже повернувся до шпиталю в Одесі. Йому треба витягати „братні” осколки, відновлювати сухожилля – цілий пучок. А лише одна жилка коштує близько 30 тисяч гривень. Може допоможуть депутати-пацифісти Смілянської міської ради вкупі з "побратимами” Ржева і Данилова?
Олександр ВІВЧАРИК,
Сміла
Фото автора
реклама
Коментарі
Стрічка RSS коментарів цього запису