Фахівці проаналізували особливості смілянських дерев

Багатовікові дерева – живі свідки різних історичних подій. Якщо можна так висловитися, їхня доля пов’язана з багатьма історичними постатями, народними переказами, легендами та спогадами. Ці свідки мають до того ж природоохоронну та символічну цінність, викликають почуття захоплення, творчого натхнення, стають своєрідним «містком» між минулим і сучасністю.

Найстаріше дерево світу та Європи зростає на території провінції Даларна в Швеції. Це ялина звичайна, орієнтовний вік – 9950 років. Також, в горах Фулу було знайдено 20 ялинок віком більше 8000 років. Найстаріше дерево Америки – осиста міжгірська сосна, що зростає в Національному лісі Ініо на сході штату Каліфорнії. Її вік приблизно складає 4845 років. Найстаріші дерева України – олива у Нікітському ботсаду та ялівець на мисі Сарич, що мають по 2000 років.

Серед відомих дубів Черкащини – 1100-річний «Дуб Максима Залізняка», що зростає в хуторі Буда Чигиринському районі, два 1000-річні «Дуби Шевченка» у селищах Будище та Моринці Звенигородському районі. Відомо, що на території Тясминського лісництва трапляються дуби яким по 300-350 років. Окремі багатовікові 250-річні екземпляри дуба звичайного охороняються на території заповідного урочища «Юрова гора».

Минулого року провели дослідження, спостереження, зробили фото та відеозйомки, засвідчивши, що в межах міста Сміли наявні дерева (дуби) віком понад 250 років. Ці могутні дерева треба заповісти у статусі ботанічних пам’яток природи місцевого значення.

Слід відзначити, що з глибокої давнини люди присвячували дуби своїм найбільш могутнім Богам: Перуну, Юпітеру, Аполлону. Дуби, із боязні прогнівити Богів-громовержців, не рубали ні древні греки і римляни, ні древні німці і слов’яни, тому і збереглися ці велетні і в наші дні, вражаючи своєю майже безсмертною долею, як найбільше чудо світу.

У народному світогляді українців дуб завжди поставав живою істотою, уособлюючи могутню силу, що здатна встояти супроти будь-яких випробувань, проявом переможної потуги духу народного. Первісна релігія предків, особливо рідновірів (язичників) ґрунтується на шанобливому та побожному ставленні до рослинного світу, зокрема і дуба.

Крім того, здавна відомі цілющі властивості дуба: фітонциди дуба знищують бактерії вже через 15 хвилин; препарати на його основі мають протизапальні та протимікробні властивості; встановлена їх протиотрутна здатність.

У знаменитому Графському парку в межах стадіону «Авангард» росте могутній дуб, який в народі називається «Графським деревом». Цей одиничний екземпляр дуба звичайного посадив Олексій Олексійович Бобринський, коли одружився із Софією на знак довголіття та вічної любові.

Графський дуб – могутній, розлогий і дуплистий із роздвоєним стовбуром – старанно оберігають і доглядають як пам’ятку про перебування Олексія Бобринського в цих місцях. Вік його обчислюється в 270 років, діаметр складає 1 м 10 см, висота 19 м, обхват стовбура має 3 м 22 см.

Подібний до цього дуба ще один Софіївський дуб росте на території Смілянської центральної районної лікарні імені Софії Бобринської. Обхват стовбура складає 3 м 20 см, висота 18 м, орієнтовний вік обчислюється у 265 років. Дуб названий в честь графині Софії Олександрівни – дружини Олексія Бобринського. Вони разом любили відпочивати під цими дубами.

Поряд з Софіївським дубом росте 280 річний прадуб на території ЗОШ № 3-колегіум. Обхват стовбура складає 3 м 13 см, висота 17 м.

Шевченківський дуб зростає на території північного вокзалу станції імені Тараса Шевченка Одеської залізниці. Обхват стовбура 2 м 80 см, висота 17 м, приблизний вік – 240 років.

Дерево-екзот горіх чорний зростав в центрі міста Сміли по вулиці Соборна 124. Обхват стовбура складав 3 м 20 см, висота 16 м, приблизний вік – 220 років. Горіх чорний – швидкорослий і відносно морозостійкий, оскільки навесні пробуджується пізніше інших видів горіхів. Вирізняється серед інших видів горіхів повнодеревним струнким стовбуром. Батьківщиною цього дерева є Північна Америка. На початку 2015 року за сприянням працівників інспекції з благоустрою, екології та забудови міста був зрізаний.

Окрасою центральної площі Сміли є софора японська, або як ще називають її «фабрикою здоров’я» – дерево-символ Пекіна. Її батьківщина – Південний Китай і Японія, де дикі види софори збереглися і донині. Всі частини софори японської, отруйні, але за умілого використання препаратів з неї можна вилікувати понад 30 хвороб. Через некомпетентність міських чиновників було бездумно і злочинно пошкоджено даний екзот.

Які заходи треба провести для охорони старовікових дерев? По-перше здійснити детальний облік та паспортизацію всіх багатовікових дерев міста Сміли та району, створити комп’ютерну базу даних з фіксуванням усіх щорічних змін. Також треба забезпечити індивідуальний догляд кожного старовікового дерева, встановити захисні огорожі, інформаційні щити для повного обмеження доступу відпочиваючих до дерева в межах його крони. У засушливий період слід частіше поливати багатовікові дерева, а також укріпити їхні скелетні гілки. Лікувати уражені хворобами вікові дерева слід здійснювати за сучасними екологічними технологіями.

Шкода, що в нашому місті Сміла, де працюють екологи, їх ані скільки не цікавить можливість консультуватися з науковцями, вчителями природничого фаху, з огляду на найболючіші питання щодо обліку та сучасного стану зелених насаджень, охорони пам’яток природи міста Сміли. Ще більший подив це викликає ще й тому, що самі, так би мовити, «штатні» екологи причетні до варварського знищення зелених насаджень, в тому числі і знищення вікового дерева-екзота – горіха чорного. Дивно, що вони не проводять громадських дискусій, хоча розробка їх та участь у них – одна з складових виконання цими екологами їхніх прямих обов’язків.

Автор допису залишає за собою право вважати цей матеріал як офіційний запит до місцевих чиновників про негайне заповідання старовікових дерев. Цей заклик до небайдужих громадян ініціювати рух по спасінню та лікування цих  живих свідків минулих віків.

Пам’ятайте: зіпсувати щось у природі дуже легко, але відновити, «відремонтувати», досить складно. Допомагайте природі, але в міру потреби! Щоб наступні покоління змогли побачити живі і неживі свідки минулих віків природної краси Смілянського краю такою ж величною і неповторною, якою бачимо її ми.

Сергій КОНЯКІН, кандидат географічних наук Інституту еволюційної екології НАН України