НЕбезпечний інтернет: як черкасцям запобігти потраплянню вірусів із Всесвітньої павутини

Кіберзлочинність в Україні набирає обертів. За даними сайту mediavektor.org, сплеск активності рекламних модулів Adware відбувся у четвертому кварталі 2015 року, коли їхня кількість серед вірусних загроз зросла на 17% і досягла 51% від загальної кількості шкідливих для комп’ютерів програм. Активними користувачами інтернетом є журналісти, тож напередодні Дня журналіста ми запитали у черкаського інженера комп’ютерних систем, власника комп’ютерного салону Олександра Ткаченка, як кореспондентам убезпечити себе від небажаних наслідків роботи у Всесвітній павутині.

Про причини потрапляння вірусів, правила безпеки в інтернеті та соціальних мережах – детальніше у матеріалі.

– Один із найбільших мінусів роботи в інтернеті полягає в тому, що на сайтах можуть бути віруси. Які з них – найпоширеніші на території України?

–  Перше місце серед найпоширеніших в Україні вірусів посідають рекламні модулі (Adware), друге – трояни, які шифрують дані на комп'ютерах українців і у такий спосіб вимагають у людей гроші.

– Які причини того, що комп’ютерні віруси набули такого значного поширення?

– Нині більше, ніж 90% населення сидить в інтернеті, з них приблизно 70% намагаються знайти ту чи ту інформацію, тож найчастіше під час пошуку інформації віруси й поширюються. Коли людина встановлює чи завантажує програми собі на комп’ютер із неперевірених сайтів, додатково встановлюються віруси на зразок Adware або троянів. Саме вони ,,крадуть’’ інформацію і передають безпосередньо на сервери зловмисників.

– Яким чином вони вражають комп’ютери?

– Залежить від типу вірусу. Найчастіше вони мають те чи те спрямування, а потрапляючи на комп’ютер, першочергово шкодять тим файлам, які пов’язані з їхнім напрямом. Приміром, усе у комп’ютері залежить від реєстру, який прописаний у Windows. Віруси прописують нові рядки і у такий спосіб відбувається підміна файлів.

– Що робити журналістові, щоб не втрапити на гачок кіберзлочинців?

– Головне – не втрачати пильності й дотримуватися нескладних правил. По-перше, не реєструватися на сумнівних сайтах, по-друге, не розголошувати особисту інформацію (адресу, паспортні дані, номери банківських карток та рахунків). Не рекомендовано створювати однакові паролі для електронної пошти, банківських реквізитів і соціальних мереж. Якщо цей один пароль із певних причин перестане бути таємницею, під загрозою може опинитися безпека людини одразу в кількох сферах життя.

–  Що робити, якщо є підозра, що вірус усе ж потрапив на комп’ютер?

– Коли журналіст іще тільки починає роботу на комп’ютері, потрібно вжити профілактичних заходів, тобто встановити антивірусну програму, яка згодом зможе допомогти самостійно вирішити проблему, пов’язану із вірусом на персональному комп’ютері. Якщо ви все ж помітили ознаки зараження комп’ютера вірусом (гальмування роботи браузера, спам або інформаційне вікно від антивірусної програми, що попереджає про небезпеку), потрібно скористатися функціями аналізу і очистки інформації. Якщо самостійно впоратися не вдалося, бажано звернутися до спеціалістів, інакше ризикуєте втратити важливу інформацію з комп’ютера або кошти з електронних рахунків.

– Журналісти часто працюють у соцмережах. Наскільки великою є небезпека ураження комп’ютерів вірусами саме через соціальні мережі?

– Самі по собі соціальні мережі не загрожують, але покликання на інші сторінки можуть нашкодити. Саме тому раджу бути пильними, коли невідомі особи в соціальних мережах пропонують перейти на новий сайт.

– Які можуть бути наслідки оприлюднення особистих даних у соціальній мережі?

– Публікація власних фото може стати посібником для вивчення особи, її характеру та побуту, рівня матеріального достатку.  У соціальних мережах легко прослідкувати за людьми, які не приховують, де перебувають і що роблять.

– Чи реально видалити повністю інформацію, яка хоча б одного разу з’явилася в соціальних мережах?

–  Навряд чи це можливо, адже будь-який користувач соціальної мережі може зберегти та поширити її. Навіть деактивація профілю не означає, що інформація не потрапить до зловмисників. Наприклад, пошту ,,Gmail’’ (хоч це і не соціальна мережа) можна деактивувати, однак її видалять повністю тільки тоді, коли активності на ній не буде протягом 15 років. Думаю, щось подібне відбувається і в соціальних мережах. Повинно минути досить багато часу, щоб сторінку справді видалили.

– Які правила безпеки у соціальній мережі Ви рекомендуєте?

– Серед основних правил – не публікувати особисту інформацію про себе та про своїх близьких, а саме: місце навчання, роботи, проживання, номери мобільних телефонів. Не давати можливості розпізнати місцезнаходження, не публікувати свій розклад. Адже ця інформація може допомогти шахраям.

– На Вашу думку, яке майбутнє чекає на соціальні мережі у плані безпеки?

– Рівень безпеки у соціальних мережах лише зростатиме. Їхні власники турбуються про захист своїх сайтів. Що більш захищеною буде мережа, то більше клієнтів матиме.

Біографічна довідка:

Ткаченко Олександр Сергійович

Місце народження: Потсдам (Німеччина).

Освіта: закінчив факультет фізики, математики і комп’ютерно-інформаційних систем ЧНУ імені Богдана Хмельницького.

Руслана Погребняк