Відколи у жінок зʼявилася можливість вибирати, в якому медичному закладі народжувати, пологове відділення Чорнобаївської ЦРЛ почало приймати не тільки «своїх» породіль, а й приїжджих. Навіть із Полтавщини приїздять жінки. Чому? Відповідь на це питання ми спробували знайти напередодні професійного свята медиків.
Доступність і доброзичливість, якась особлива «домашність» обстановки відчуваються це відразу, коли піднімаєшся на третій поверх медичного корпусу. У коридорі – спокій і порядок. Лише здогадатися можна, що тут відбувається. В реанімаційному залі тривала операція, комусь рятували життя. У приймальному відділенні взяли під нагляд стривожену породіллю: жінка заспокоїлась, відчувши, що вона зі своїм болем тут не сама.
– Ось прийде Таня Григорівна, – комусь радили зачекати.
– Як скаже Таня Григорівна, – між собою стиха перемовлялись колеги у білих халатах.
Завідуючу акушерсько-гінекологічним відділенням Тетяну Григорівну Ведмідь і старші за віком колеги, і молодші чомусь називають Танею Григорівною. Вона із сім’ї лікарів, батько – Григорій Юрійович Мазур – травматолог, Заслужений лікар України (його стежкою пішов і син Юрій, котрий працює лікарем-травматологом у Золотоніській лікарні), мама Любов Олексіївна Мазур – лікар - ендокринолог, тому донька продовжує сімейну династію. В цьому пологовому відділенні вона сама народилась, тут народжувала й своїх дітей. Жвава, по-дівочому безпосередня, вона – лікар особливої спеціалізації, бо має справу не з хворими, а зі здоровими пацієнтами. Її робота не дає часу на роздуми, змушує діяти професійно, досвідчено, покладаючись часом і на інтуїцію, але ні в якому разі не гаючи часу. Завідуючою акушерсько-гінекологічним відділенням вона працює із 2008 року, а в 2009-му провели його капітальний ремонт з переплануванням палат, зі створенням нових згідно з МОЗівськими вимогами партнерських пологів, з використанням перинатальних технік, коли новонароджене немовля відразу викладають на груди матері, а потім їх обох разом переводять в одну палату. Забезпечені вони кувезами, є кисневий генератор, кардіомонітор, пульсоксиметр.
– Та найголовніше – довіра, повага між працівниками, які усвідомлюють свою значимість, і пацієнтами. Ніяких спроб образити чи принизити. Щоб наші пацієнтки себе почували між своїми, між рідними людьми. В муках народжується нове життя, тому ми не маємо морального права завдавати додаткового болю чи дискомфорту, – каже вона і ці основні неписані правила тут же підтверджують і члени колективу. Переважно жіночого, в якому до тридцяти працівниць і лише один лікар-чоловік Сергій Іванович Чуба, та ще на півставки працює неонатолог Олександр Васильович Величко.
За минулий рік у пологовому відділенні Чорнобаївської райлікарні народилося 378 дітей, у цьому році уже 158. Завідуюча розповідає, що, попри збільшення кількості новонароджених у них, народжуваність все-таки знижується, бо йде війна, складна соціально - економічна обстановка в країні, а ще тепер стають мамами ті, хто народився у 90-х роках, коли теж був відчутний спад народжуваності. Це дуже їх тривожить. А радує те, що переважно тут народжуються бажані діти. Що в них немає випадків, коли б в лікарні залишали новонароджене немовля. А ще добрим знаком стало народити третю дитину. Переселенки в них народжують безкоштовно. Були пацієнтки з Донбасу, Артемівська, Слов’янська, Луганська.
Були такі випадки, коли породіллю вдягали й обігрівали в буквальному значенні слова. Такого, щоб когось виписати в нікуди, тут не траплялося, бо із сільськими радами та відділом у справах дітей налагоджена співпраця. Наша розмова у відділенні була зовсім коротка. Тут поспішали, щоб не згаяти часу, щоб комусь не завдати зайвого болю. Застерігали від героїзації, бо це звичайні робочі будні…
Валентина Андрійченко
реклама
