Радянська історія занадто багато приховувала і перекручувала. І традиція відзначати 22 червня день вторгнення чужинської армії притаманна лише країнам колишнього СРСР – так пробували стерти в пам’яті людей те, що Другу світову розпочав не тільки нацистський Берлін – він зробив це разом з більшовицькою Москвою, на пару розірвавши у 1939 році суверенну Польщу, пише у «Фейсбуці» голова Черкаської ОДА Юрій Ткаченко, який нині перебуває у Києві.
«Москва не врахувала одного: українці вміють пам’ятати абсолютно все! І якщо сьогодні ми згадуємо про 22 червня, то жоден вчорашній «брат», а нині ворог не в силі буде переконати, що перемога над нацизмом була б можлива без українців.
Всі знають про геройство захисників Бресту, та не всі пам’ятають про молодшого сержанта Петра Скалигу з Черкас, заступника командира взводу зв'язку, який був серед захисників Брестської фортеці. Ще менше розповідалося про геройську оборону залізничного вокзалу в Бресті – а серед сотні бійців, які два тижні трималися там у повному оточенні, був сержант Хома Зазірний з села Бобриця Канівського району Черкащини…
Коли ми згадуємо про військову доблесть вкраденого Росією Севастополя – маємо згадати уродженця Цибулева Монастирищенського району Черкащини, лейтенанта Михайла Дзигунського, який зі взводом, яким командував, першим увірвався в траншеї потужно укріпленої німцями Сапун-гори, особисто знищив у бою 20 гітлерівців, а потім власним тілом затулив амбразуру ворожого дота, забезпечивши своїм бійцям можливість продовження атаки…
Коли говоримо про стійкість блокадного Ленінграда - маємо не забувати, як танкову колону німців на підступах до Пулківських висот зупинила артбатарея з гармат, знятих із крейсера «Аврора» - і командував тією батареєю після загибелі її командира лейтенант з Черкас Олексій Смаглій. Коли всі гармати були розбиті танковим вогнем, лейтенант кинувся з гранатою у руці під ворожі гусениці…
Вже давно доведено, що не все правда у радянській легенді про подвиг 28 панфіловців, які прославилися у боях на підступах до Москви. Але факт є фактом: одним з тих 28 панфіловців був наш земляк, солдат Григорій Петренко з Чернишів Канівського району, який з благенькою протитанковою рушницею протистояв ворожим «Тиграм»...
В окупованому ворогом українському Криму досі є у музеї в Севастополі картина панорами штурму Сапун-гори – на ній лейтенант з Черкащини зображений в останні секунди життя – на вершині гори, на тлі задимленого неба, поряд з амбразурою ворожого дота. А екскурсоводи розповідають про монастирищенця як про «русского гєроя»…
У Москві за офіційний гімн міста мають пісню часів Другої світової «Дорогая моя столица», де є слова про 28 «найхоробріших синів Москви» - але в тій Москві ні словом не згадують про українців, один з яких, канівчанин Петренко був серед тих 28-и… Та історію подвигу українців не вкрасти», – зазначив Юрій Ткаченко.
реклама
Коментарі
А причина в нас дорогой,посколь ку мы создаём им так вольготно себя чувствовать и править лёжа на боку.
Ну а что нам Черкащанам мешает это недорозумение убрать? Организуйте кампанию за сбор подписей чрез интернет за его отставку и отправить на стол президенту.
Ну зачем ты так? На самый больной мазоль юрика наступаешь.
Как это откуда?А назначить директором департамена безкультуры тов. островского и далее черпать всю информацию от первого лица, это что вам просто за спасибо?
Тоже шарит ещё и как. Видишь как Казаряны взлетели да и братья при деле и при земле.
И чего ? Откуда Ткаченку знать кем этот человек(да и прочие о ком он пишет) себя считал ? В армии обычно быстро русскими становились
сЛУЖБА ПИШЕТ,а оно не читая и не понимая,что подписывает ставит свою закорлючку,пого варивают,что юрыны дни сочтены.
Стрічка RSS коментарів цього запису