Відвідувач кав’ярні мало не прибив дівчину стільцем (уточнено)

Відвідувачка кав’ярні «Мармелад», що в Монастирищі, поскаржилася нашому виданню на людську байдужість, через що її мало не побили в кафе.

Пропалений рукав

«Вийшли ввечері з подругою попити кави. Це кафе, впринципі, знаходиться в тихому місці і раніше славилося спокійною атмосферою. Трішки посидівши, без чогось десять ми зібралися йти. І тут я відчула, як до мене торкається хтось ззаду. Звісно, повернулась. Якийсь випивший чоловік і його супутниця кричать: «Ви горите!». Я шокована, відчуваю, як пече рука. Виявляється, чоловік розмахував сигаретою і вкинув її мені в рукав блузки. Я зробила коректне зауваження, що річ дорога і не можна так неуважно себе поводити. Чоловік вибачився і ми зібрались йти. Раптом в нього зносить дах і він дуже голосно починає мене обзивати і посилати», - розповідає жителька Монастирища Ольга (прізвища просить не вказувати)

«Ще більше шокована, я запитала, яке він має право так казати, тим паче дівчині. Його випивші товаришки і друзі побігли його заспокоювати зі словами «Вона неадекватна, ти все правильно робиш». Раптом чоловік кричить, що він атовець, воював за таку проститутку як я, щоб мене згвалтували і побили. Піднімає тяжкий стілець і кидає в мене. Його вчасно зупинили. Цього йому було мало і він почав нас штовхати. Почали сходитись люди. Офіціанти стояли, посміхаючись. Люди насолоджувались шоу. Подругу почало трясти. І доведені до відчаю ми викликали міліцію. Поки чекали,чоловік підбігав до нас і починав душити», - пригадує дівчина.

фото руки зі слідами опіку від сигарети

«Міліція допитала нас і його. Але проблема- свідки мовчали, а його друзі почали просувати нову версію - це ми довели його до істерики і змусили кидатись стільцями і погрожувати. Мало того, його друзі дуже голосно повторювали, що ми проститутки і розбалувані багаті дівчата, які за одяг ладні убити. Дивна версія не викликала у міліції довіри, адже ми єдині були тверезі, культурні і коректні. Обурює поведінка оточуючих і спостерігачів. Невже атовці не повинні нас захищати, невже вони не є прикладом? А ті мої друзі і знайомі, які гинуть на війні, прирівнюються до таких індивідів? Я вірила, що живу в спокійному місті і маю права на гідність, мораль і повагу. Чому я повинна страждати від таких людей? Даний атовець кричав, що йому все одно нічого не буде і його б воля - він би мене убив. Чому атовці дозволяють собі зайве? І коли українці стали такими байдужими? Невже офіціанти не могли викликати охорону чи перехожі захистити двох наляканих жінок? Я написала заяву в поліцію», - інформує дівчина.

уточнення від постраждалої: На відео - не постраждала, а знайома чоловіка. Знімали лише фрагмент перед приїздом міліції, оскільки не було інших доказів правохоронцям

Після публікації новини наступного дня відео було видалене.

Працівниця кафе, під час зміни якої все відбувалося, каже, що агресивний відвідувач дійсно був п’яним, але вона не хотіла вмішуватися, щоб не отримати на горіхи. Власник кафе, який представився Русланом, у коментарі «Прочерку» зауважив, що насправді не було сенсу викликати поліцію, бо конфлікт між відвідувачами був словесний.

«Нічого дівчині відвідувач цигаркою не пропалив. Разом з тим, він вибачився. Потім вона повчала його повчати. Як би такого конфлікту не було… Я сам не був свідком, мені розповідали… Але цей чоловік, ця людина достойна, адекватний козак, рік пробув на передовій, приїхав додому. Подібних ситуацій у нас раніше не було. Та й охорони в нас немає, щоб розбороняти», - розповідає власник кафе.

Керівник прес-служби ГУ НП в Черкаській області Дмитро Грищенко повідомив «Прочерку», що звернення громадянки відносно події зареєстроване, проводиться перевірка.

Сама ж дівчина зауважує: їй шкода, що ніхто від імені кафе їй так і не зателефонував і не вибачився. Шкода їй також і за конфлікт з атовцем. Вона припускає, що люди, які проходять горнило війни, мають отримувати психологічну допомогу, а не пити у кафе.

«Прочерк» також поцікавився в голови ГО «Регіональний психологічний кризовий центр, практичного психолога реабілітаційно-оздоровчої поліклініки «АСТРА» Наталії Мисан, чи дійсно бійцям з АТО при поверненні потрібні курси психологічної допомоги?

- Є достатня кількість чоловіків, які справляються зі стресом і навпаки. Кожному треба адаптуватися як до поїздки на фронт, так і навпаки, до повернення в мирне життя. У кожного свій період адаптації: середньостатистична норма – півтора-два місяці. Добре, якщо є підтримка в сім’ї. Також допомагають різні програми, як-от наша програма регіонального центру, привезена фахівцями, що пройшли навчання в Українському католицькому університеті і мають підтримку університету, щоб розповсюджувати програму. Це підтримка адаптації ветеранів АТО. Наразі вже було проведено одне навчання. Плюс цієї програми в тому, що її можуть проводити фахівці різних напрямків: від представників медицини і освіти до представників духовенства, - каже Наталія.

За її словами, адаптація, до речі, потрібна і бійцям і їх близьких.

- У частини бійців змінюються цінності, погляди, можуть загострюватись почуття справедливості, щось їх може злити, бо вони побували там, де тонка межа між життям і смертю. У хлопців після війни може проявлятися посттравматичний стресовий розлад. Тому фахова адаптація необхідна, - зазначила фахівець.