Черкаських лікарів навчатимуть толерантності до представників груп найвищого ризику та пацієнтів, що живуть із ВІЛ. Тридцять таких тренінгів у межах проекту «RESPECT» за півроку відвідають понад сімсот медичних працівників з усієї області. Проект на Черкащині реалізовується уже вдруге. За результатами минулого року, кажуть координатори, серед медиків, що відвідали тренінг, збільшився рівень обізнаності з питань ВІЛ/СНІДу та зменшилася стигма і дискримінація щодо людей, що живуть із ВІЛ.
Про це повідомляє «Радіо Свобода».
П’ять років тому після операції на коліні у Сергія виникло ускладнення і чоловік потребував негайного хірургічного втручання. Лікарям в одній із черкаських лікарень Сергій одразу повідомив, що він ВІЛ-позитивний і має гепатит С. І після цього чекав майже чотири години, аж поки отримав потрібну медичну допомогу.
«Спочатку відправляли до завідувача, тоді до хірурга, потім придумали, що в них немає кольчужних рукавичок, їм потрібні маски. Зі мною була вагітна дружина, сам я в прострації був. А коли вже сказав їй, що давай міліцію викликати, тоді почали щось робити. Тобто вони не говорили: «Іди звідси». Але якось так себе поводили… Узагалі, завжди так і відбувається», – розповідає чоловік.
Сергій і досі має проблеми із протезом на колінному суглобі. Каже, що в Черкасах йому відмовляються надавати допомогу і переправляють на лікування до Києва, де чоловікові й робили операцію. Та й у столиці йому теж не дуже раді – тамтешні медики кажуть, аби звертався до лікарів за місцем проживання. Сергій називає це замкнутим колом, такою собі «тихою, але дуже серйозною дискримінацією».
Аби подолати в медичних закладах стигму та дискримінацію, пов’язану із ВІЛ, щодо представників груп найвищого ризику, в Україні реалізовують проект «RESPECT». На Черкащині він діятиме вдруге. Минулого року, згадує координатор тренінгової діяльності Тамара Борисова, під час впровадження проекту трапився показовий випадок дискримінації пацієнта.
«Лікар під час лікування інфекційного захворювання у пацієнта дізнався, що той має ВІЛ-статус і відмовив йому у допомозі. Довелося втручатися нашому юристу і роз’яснювати, що пацієнт має право на медичні послуги незалежно від статусу. Такі перемовини продовжувалися упродовж місяця, і увесь цей час людина не отримувала належного лікування: схудла, постійно була із підвищеною температурою, лікувалася вдома. Цього чоловіка відмовилися брати два медичні заклади міста і він помер вдома – не від цього інфекційного захворювання, але воно неабияк ускладнювало йому останній місяць життя», – розповідає Тамара Борисова.
Іще однією проблемою у деяких медичних закладах, каже Борисова, досі залишається розголошення статусу пацієнта – при чому, не лише іншим лікарям, але й іншим пацієнтам. Однак, як правило, проблемні ситуації вдається вирішити звичайною розмовою соціального працівника із медиком.
«Наприклад, лікар негативно ставиться до ВІЛ-інфікованих, а під час лікування котрогось зі своїх пацієнтів довідується, що ця людина інфікована. І перша реакція в такому разі – випхати пацієнта з відділення, зауваживши, наприклад, що немає вільних місць. І часто лише одного походу нашого соціального працівника з відповідною літературою до цього медичного закладу достатньо, щоб лікар змінив свою думку. Звісно, що є лікарні, в яких це питання взагалі не стоїть і нікому не спаде на думку позбавити пацієнта медичної допомоги залежно від статусу», – пояснює експертка.
Минулого року в межах проекту «RESPECT» 830 медичних працівників Черкащини відвідали тренінги з формування толерантного ставлення до людей, які живуть із ВІЛ. За результатами анкетування до і після тренінгу, рівень знань із питань ВІЛ/СНІДу серед медичних працівників збільшився майже на сорок відсотків, а рівень страху інфікуватися – зменшився майже удвічі.
Щороку в Україні реєструють 15 тисяч ВІЛ-інфікованих, які вперше в житті дізналися про свій статус. Торік у Черкаській області ВІЛ-інфекцію виявили у 570 осіб. Із них 77 відсотків – це люди, віком від 18 до 49 років. Більшість із них інфікувалися статевим шляхом.
«Епідемія не зупиняється, вона розповсюджується. І тому лікарі мають бути до цього готовими і розуміти, як надавати допомогу таким пацієнтам. На сьогодні іде фемінізація епідемії – більше 50 відсотків інфікованих становлять жінки, зокрема із сільських регіонів. Коли жінка живе в місті, їй простіше отримати медичні медичні послуги, аніж жінці із села. Тож упродовж п’яти років плануємо охопити навчанням практично всіх медичних працівників середньої ланки області», – розповідає заступник головного лікаря Черкаського обласного центру профілактики та боротьби зі СНІДом Ірина Білоус.
Проект «RESPECT» розпочнеться у квітні і триватиме до початку листопада. Заплановано, що цього року у 30-ти тренінгах візьмуть участь 720 медичних працівників із шести лікарень області. Їх, зокрема, вчитимуть, як убезпечити себе під час маніпуляцій, пов’язаних із кров’ю інфікованих пацієнтів. Як кажуть координатори проекту, іноді банальне незнання спричинює у медсестер та лікарів відразу та дискримінаційне ставлення до хворих.
Дар’я Бунякіна
реклама
Коментарі
Дурниці пишуть. Лікар ніколи не відмовиться надати допомогу, то є правда. Але лікар повинен бути захищений від інфекції. Для виконання любої кровавої маніпуляції у цеї категорії хворих необхідно спеціальна укладка для захисту. Яка практично всюди відсутня. Через те лікар також жити хоче. А хворі думають, що їх дискримінують. А наспраді це дискримінація медпрацівника.
Стрічка RSS коментарів цього запису