Перший в області Центр надання паліативної та хоспісної допомоги поповнився новим устаткуванням. Майновий фонд закладу збільшився на 45 функціональних ліжок та стільки ж приліжкових тумбочок-столів. Це стало можливим завдяки цільовій допомозі Української діаспори в Баварії за підтримки німецьких лікарів та Благодійної організації Благодійний фонд «Міжнародна асоціація підтримки України».
Завдяки отриманому устаткуванню, Центр зможе приймати до 50 паліативних пацієнтів. На сьогодні ж у закладі мають технічну можливість допомогти 10 невиліковним хворим. Про це інформують в Черкаській ОДА.
Перших пацієнтів заклад прийняв ще у середині вересня. Відтоді він працює у тестовому режимі. З 1 грудня у Центрі завершать повну комплектацію працівниками. Офіційно ж розпочнуть роботу з нового року, говорить керівник закладу Віктор Парамонов.
Надалі, окрім онкологічних хворих, у закладі прийматимуть людей з невиліковними неврологічними захворюваннями. Для цього вже ввели посаду для профільного фахівця. Загалом щорічно в області потребують спеціальної паліативної допомоги близько 4 тисяч хворих, зокрема й дітей. З них майже 2,4 тисячі осіб – онкохворі.
Декілька тижнів тому вперше за історію незалежності України Верховна Рада на законодавчому рівні ввела поняття «паліативна допомога». Загалом же над розвитком паліативної допомоги на Черкащині працюють з 2015 року. Саме тоді була прийнята обласна програма.
– Завдяки українським діаспорянам, зокрема сприянню черкащанки Інни Флорянчик, та за підтримки німецьких лікарів наш хоспіс отримав дороговартісне, а головне – необхідне устаткування. За попередніми оцінками комплект спеціалізованого ліжка та приліжкової тумбочки вартує до 1,5 тисячі євро. Ця україно-німецька гуманітарна допомога дасть старт наповненню хоспісу як коштом обласного бюджету, так і за сприяння меценатів, – інформує заступник голови ОДА Ярослав Березань.
Як зазначає «Прочерк», Інна Флоріанчик народилася в Черкасах, живе і працює в Німеччині та здобуває другу вищу освіту в ЧНУ ім Б. Хмельницького. Дівчина досить соціально активна. Про це вона розповіла редакції видання, яке звело її з представниками обласної влади.
– Я тішуся тим, що мені вдалося практично підтримати цей надзвичайно необхідний проект, за ініціативою головного лікаря закладу Віктора Парамонова в паліотивно-хоспісному напрямку. Ці багатофункціональні лікарняні ліжка, спеціальні матраси, тумби і решта медичних меблів – є результатом успішної співпраці ініціативних представників Української діаспори на Півдні Німеччини: особливо, дякуючи Отцю Богдану Пушкару, Благодійному Фондові «Міжнарожна Асоціація підтримки України», Вікторії Левінській та багатьом іншим людям. Я переконана, що дієва та підтримка, яка спрямована саме локально. Допомога тим людям, які її потребують – це шлях до гуманізму, соціальної справедливості і миру. Саме тому, я свідомо підтримую існуючі ініціативи в моїй рідній країні, особливо в місті, де я народилася. Сподіваюсь, що це тільки початок в подальшому постачанні матеріальних ресурсів і заходів, для завершення будови паліативно-хоспісного центру в Черкаській області, – розповіла черкащанка «Прочерку».
реклама
Коментарі
Ти або й справді дурний,Пєтькови ч, або у тебе невиліковний комплекс неповноцінності . Німеччина на голову вища вища в економічному розвитку за будь-яку країну Європи, за винятком Великобританії - і так вже протягом кількох століть. У рамках Євросоюзу неодноразово надає допомоги сусідам - і не тільки Східній Європі, яка недавно вискочила з-під совка, а й таким країнам як Греція та Італія.
Що поганого у тому, що до лікарні завезене німецьке устаткування? Причому, якби ти, переляканий, читав не тільки заголовок, то побачив би, що "німецькими благодійниками" неоковирно названі черкащанка, яка зараз працює в Німеччині та Українська діаспора Півдня Німеччини.
А якщо ти вважаєш, що "усьо пропало" - вдарся своїм дурним лобом об стіну - "полєгчаєт"!
Те, що ти змолов - чмошна хасапська байка "Всьо забралі" в Україні - це швидше про те, як скоти з московських "продотрядов" у 1932-33 роках, коли люди мільйонами помирали з голоду. Це про 1937-38, коли НКВД порозстрілювала годувальтників у сотнях тисяч сімей. Це про 1939-й, коли в дружбі з Гітлером Москва розпочала разом з ним з поділу Польщі Другу світову війну, поклавши ще десятки мільйонів. Це про післявоєнний Голод 1947 року, коли економіку не рятували навіть сотні тисяч німецьких військоволонени х, які батрачимли задурно на будівництві.
Совок абсолютно нічим не кращий за нацистів - дві однакові людожерні системи.
- Хлеб, яйки, млеко есть?
- Нет, нихт. Вот как вы в сорок первом все забрали, так с тех пор
и ничего нет...
- Тогда получай гуманитарную помощь...
Стрічка RSS коментарів цього запису