реклама
реклама
22 січня 2012, 18:17
Тальнівський цукрозавод відновив роботу 2010 року. Відтоді постійно забруднює стоками прилеглу річку
Минулого року підприємство до десятка разів забруднювало річку стоками. У санстанції кажуть, цукрозавод не має очисних споруд, інформує «Газета по-українськи».
— Попередні власники качали насосом забруднену воду у відстійники. Теперішні економлять електрику. Вночі відкривають заставки і зливають воду із жомової ями, — говорить фахівець із комунальної гігієни санепідемстанції 63-річний Іван Туркаленко. — Я кілька разів на рік штрафую цукрозавод. Штрафи ставлю максимальні — 425 гривень.
Попри шкоду річці, цукрозавод дає роботу людям та відрахування до бюджету. Впродовж року до міської скарбниці від підприємства надійшли 800 тис. грн. Більша частина, 500 тис., — це плата за землю. Ще 300 тис. — податки, які платять понад 400 працівників.
— Кошти надходять стабільно. За ці гроші реставрували Співоче поле, поставили дитячі атракціони, провели освітлення, заасфальтували доріжки, побудували міні-футбольний майданчик, почистили водоймище річки. Запустили до неї 1,5 тонни малька риби. Однак наступного дня мені кажуть: "Федорович, що ти зробив? Ця риба проживе не довше, ніж до першого спуску води з цукрозаводу". Так і сталося, — розповідає міський голова Тального 59-річний Олександр Біленко.
Торік в області поновили роботу сім цукрових заводів. Це Тальнівський, Жашківський, Селищанський у Корсунь-Шевченківському районі, Цибулівський у Монастирищенському, Пальмірський у Золотоніському, Іваньківський у Маньківському та Бужанський у Лисянському районах. Подібні проблеми є в усіх.
— Місяць тому на цукрозаводі стався витік меляси. Щоправда, її швиденько прибрали, — говорить селищний голова Цибулева Монастирищенського району 57-річний Володимир Кучеренко. — Однак є інша біда — підприємство зовсім не платить за землю. За три роки накопичилися 800 тисяч боргів. Жодної допомоги не дають ні школі, ні дитсадку. Напередодні Нового року просили виділити 1000 гривень дітям на подарунки. Не дали ні копійки.
Раніше в області діяли понад 20 цукрозаводів. Останніми роками більшість із них зупинилися через брак сировини. Відтоді як перестав працювати Кам'янський, стала чистіша вода у місцевій річці.
— Для рибалок це свято, Тясмин оживає на очах. Чотири роки завод стоїть, то вже щука почала розмножаться, карась на вудку в скалах брав. Я прикидав, шо від закриття заводу місто виграє більше. У Кам'янці живуть 15 тисяч людей, а на заводі в сезон робили 200 чоловік. Дев'ять місяців цих сезонників потом центр зайнятості годував за наші ж гроші, — каже 52-річний Микола Притула.
Лікар райсанепідемстанції 54-річна Тетяна Василенко розповідає, що річка Тясмин заражена на багато років наперед.
— Дно вкрай забруднене осілими отруйними речовинами. Якщо припустити, що у водойму перестануть скидати бруд підприємства й люди, все одно на природне очищення підуть десятки років.
Розтягли все на метал
У Городищі цукрозавод не працює з 1996 року. Він забезпечував 70% коштів місцевого бюджету. Район став дотаційним. Без роботи залишилися півтори тисячі осіб. Зараз на території колишнього підприємства кілька невеликих фірм.
— На заводі працював мій дід, мої батьки, я все життя віддала йому, — говорить Лідія Подудало, 62 роки. — Тепер розтягли все на метал, будівлі розібрали на цеглу. Завод зливав відпрацьовану воду в свій технологічний ставок, який зимою не замерзав і тому називався Гарячкою. Там водилися нутрії, люди запросто ловили рибу. А тепер ставок має хазяїна-бізнесмена, сторожі ганяють рибаків.
Коментарі
Стрічка RSS коментарів цього запису