Уманчанка ромської національності розповіла журналісту про таємниці шахрайок-гіпнотизерок

Про це пише журналіст Сергій Радченко у №23 газети «Вечірні Черкаси» від 6 червня.

– Я шокована й не можу досі спокійно спати, – розповідає Людмила Кімлюк. – 23 травня в центрі Сміли до мене підійшла жінка. Випитала, що в мене дитина хвора на ДЦП. Каже: «Твоя дитина мучиться й помре». Пообіцяла мені допомогти. У цей час підійшла інша. їй ця циганка начебто вже допомогла. У результаті я віддала всі свої, батьківські та «дитячі» гроші. Усе своє золото привезла їй із дому. Обручку й сережки я зняла з себе. Була так загіпнотизова-на, що нічого не усвідомлювала.

Коли жертва шахрайок отямилася, ті вже зникли. Людмила звернулася до поліції. Має фотознімок гіпнотизерки з камери спостереження й намагається самотужки її знайти. Двічі в аналогічну ситуацію втрапляла черкащанка Юлія Мальована. В обох випадках її гаманець спустошувався.

– Уперше це трапилося у 2014 році. Йшла до автовокзалу, – говорить Юлія. – Мене перепиняє огрядна циганка й ніби по лобі б'є словами: «Твоя найближча людина скоро помре». Я аж закам'яніла на місці. У цей час моя сестра лежала в лікарні після операції. Їй видалили пухлину. Кажу, що ви мелете? Не помітила, як розговорились, і вона почала випитувати про сестру. Договорилась я з нею до того, що отямилась без грошей. У гаманці було трохи більше тисячі гривень. Удруге на граблі наступила за два роки потому. Причепилась також циганка й почала розказувати, що в моїй сім'ї буде нещастя. Я на якусь мить зупинилась, аби послати її подалі. Кілька хвилин – і я знову без грошей і золотого ланцюжка. До поліції вдруге навіть уже не ходила. Першу зловмисницю так і не знайшли. Моя сестра, до слова, жива й цілком здорова.

Упіймати шахрайок, зазвичай, тяжко. Так само, як і довести потім їхню провину. Зловмисниці «працюють» у малолюдних місцях. Так себе убезпечують від випадкових свідків, які можуть завадити. Основні жертви – жінки. До чоловіків майже не підходять, бо бояться бути побитими в разі невдачі. Для завоювання уваги «клієнта» зловмисниці не завжди намагаються шокувати звісткою про нібито проблеми. Діалог можуть почати із запитань про час чи якогось дрібного прохання. 23-річна черкащанка Анна Крутивус ледь не втратила свої золоті прикраси після прохання підкурити й показати, де туалет. Пройдисвітка за доброту вирішила «допомогти» їй.

– Сказала, що в мене хвора мама, але зможе допомогти, – згадує Анна. – До тями прийшла, коли віддала золотий ланцюжок із хрестиком. Попросила повернути. Та почала віднікуватися. Мовляв, я тобі допомагаю, а ти так про мене погано думаєш. Розвернулась і хотіла вже йти, та я схопила її за руку і зчинила галас. Сказала, що викликаю поліцію. Циганка спересердя кинула той ланцюжок мені в обличчя й швидко пішла. Після цього не зупиняюсь біля таких і не слухаю їхніх «пророцтв».

Про секрети заробітку «гіпнотизерок» погодилась розповісти 29-річна уманчанка Марина. Змалечку жінка росла поруч із такою «заробітчанкою». Сама теж ромської національності.

– Мої батьки чесно заробляли гроші. А от тітка не захотіла, бо її мати так само колись шахраювала, – розповідає Марина. Прізвище називати не хоче. – І вона справді володіла гіпнозом. Цей дар передається виключно по жіночій лінії. Усі циганки - чудові психологи. А от уміти саме гіпнотизувати можуть одиниці. З дитинства їх навчають «заговорювати зуби», водячи практикуватися. Ті, хто не вірить у циганський гіпноз, помиляються. Він є. Використовуючи монотонну мову, погляд в очі й жестикулювання руками, гіпнотизерка вводить жертву в транс. У неї ніби вимикається мозок. Людина потім віддає все, що їй скажуть. Хто такого не вміє, допомагає відволікати увагу гаджо – звичайних людей.

Черкаський поліцейський психолог Павло Селянко не відкидає можливості існування жінок-ромів із подібними вміннями.

– Я на собі колись намагався експериментувати, – каже Селянко. – Жодного разу не зустрічав тих, хто справді володів гіпнозом. Та існування таких можливостей не заперечую. Пересічні черкащани наперед упевнені, що усі цигани можуть загіпнотизувати. Останні цим самообманом користуються. Переважна більшість ромів, які шахраюють, роблять це не завдяки надприродним вмінням, а звичайною маніпуляцією. Впливають на психокомплекс страху й жадібності. Не встигла людина зупинитися, як циганка закидає «гачок», що буцімто може статися щось погане. А тих, у кого в житті не було чогось трагічного, немає. Коли в когось є хвора рідня і вже всі методи для лікування перепробували, з'являється ілюзорна допомога. За неї хапаються, віддаючи усе.

Під вплив шахраїв кілька років тому потрапив батько Павла Селянка. Гроші тоді вдалося зберегти, але чоловік довго жив в очікуванні трагедії.

– Пам'ятаю, як колись цигани ходили по домівках і випробовували людей на міцність, – згадує психолог. – Якось зайшли до мого батька. Він тоді вже був хворим. Жінка-ром почала розповідати, що нібито знає про ситуації, коли кілька разів він мало не помирав. Батько згадав про такі випадки. Але ж у багатьох траплялися такі моменти. Увагу його вдалося завоювати. На щастя, мав критичне мислення. У неї не вийшло виманити гроші. З люті назвала дату, коли він має померти. У результаті її слова не справдилися, та батько кілька років після розмови згадував її слова. Їй усе ж вдалося «запрограмувати» його мозок на негатив.

Щоб не потрапити в чіпкі руки маніпуляторів, Селянко радить не слухати обіцянок про допомогу і взагалі обходити стороною таких осіб.