Один із фігурантів «справи Сенцова» живе в Черкасах, – ЗМІ

Один із тих фігурантів російської «справи Сенцова», які змогли врятуватися від переслідування ФСБ у материковій Україні, Микита Боркін, з цієї весни живе в Черкасах.

«Громадське радіо» взяло у активіста інтерв’ю.

За фахом Микита менеджер туризму, закінчив Таврійський університет. Себе називає кримським партизаном, оскільки навесні 2014 року активно протидіяв окупації півострова. З окупованого Криму виїхав 13 травня, вже після арешту Олексія Чирнія, Геннадія Афанасьєва й Олега Сенцова, за кілька днів до того, як ФСБ знайшла Олександра Кольченка. З журналістами про події весни 2014 року ніколи не говорив. Погодився зустрітися, тому що хвилюється за Олега Сенцова, який голодує в Лабитнанґі, і за Олександра Кольченка, який припинив голодування через критично низьку масу тіла.

Активіст розповів, що з іншими учасниками групи Сенцова познайомився через соціальні мережі. Збиралися на проукраїнські мітинги біля пам’ятника Шевченку, біля однієї зі шкіл, а також біля Таврійського національного університету.

«Перші збори у нас були ще наприкінці лютого (2014 року, – ред.), коли все тільки починалося. Коли збиралися, нас було людей 12, може більше. З часом хтось виїхав, нас стало менше. З Олегом Сенцовим познайомилися ближче до кінця березня. Він тоді сказав: «Ніхто з материка вам допомогти не зможе. Ніхто не привезе сюди жодних засобів. Згадайте справу «Pussy Riot». Якщо їм у РФ дали такі терміни, то що дадуть вам?». Він пропонував мистецький, не насильницький спротив. Ми малювали банери, плакати, клеїли стікери, кидалися фарбою у білборди з агітацією. Усього ми бачилися з Сенцовим тричі. Останній раз – 5 чи 6 травня. Жодних наказів мені Олег не віддавав. Єдиний факт співпраці, де він виступав організатором дій, – це коли ми закидували фарбою білборди. Оскільки він мав автомобіль, він нас возив, шукав пропагандистські оголошення та планував маршрут. Їздили втрьох: я, Кольченко і Олег Сенцов. Поїздили містом, виїхали трохи за Сімферополь. Він нам потім сказав: «Нікуди не лізьте. Бачите, наш спротив і так вже сходить нанівець». Ми були проти окупації і висловлювали таким чином свою позицію... Щодо підпалів офісів «Единой России» і «Русского Единства». Тут у нас була окрема компанія: я, Чирній, Афанасьєв, Зуйков і Асанов. Потім я запросив Олександра Кольченка. Дуже шкодую зараз про це. Він був знайомим знайомого, був на Євромайдані і, як виявилося, також знав Олега Сенцова. Але Сенцов тут ні до чого. Коли він дізнався про підпал, він нас сварив. Сказав: «Навіщо? Я ж вам казав, хлопці! Навіщо ви це робите?». Це зараз я вже бачу, що це дурниця була...

Нас всіх настільки дістала бездіяльність центральної влади, що ми вирішили спробувати показати, що ми проти, в такий спосіб. На Майдані боролися вогнем, тож ми вирішили зробити так само. Почали з офісу «Русского Единства», а потім вже був офіс «Партії регіонів», який після анексії став офісом «Единой России». Ще був один невдалий підпал. Ми пішли і побачили, що там конвой автоматників. Коли ми робили підпал офісу «Единой России» і ми вже відійшли, Чирній мені зізнався, що вогонь обпалив йому балаклаву і він її з себе зірвав. Але я не знаю, чи під камерами. Думаю, що під нього давно вже копали. Він дуже активно свою позицію проявляв. Жодних терактів ми не планували».

За словами Боркіна, «жодної зброї, окрім «коктейлів Молотова» і гарячих сердець, які прагнули щось змінити», у них не було.

Коли почалися арешти, 12 травня Боркін зібрав речі, викинув телефон і виїхав із Криму. За словами Боркіна, на той момент на волі ще був Кольченко, але той не вірив, що когось і з групи пропустять через кордон із материковою Україною, і тому не поїхав.

Нагадаємо, за версією російських слідчих органів, Олег Сенцов нібито організував диверсійно-терористичну групу «Правого сектору», яка здійснила в Сімферополі підпали будівель і планувала підірвати в місті пам’ятник Леніну.