Про це пише сайт Федерації легкої атлетики України.
Детальніше про враження спортсмена читайте в інтерв'ю.
— Я біжу в 14 кроків, а суперники, які бігли зі мною, лідери – у 13. Першу половину дистанції я трішки програю їм, оскільки вони біжать швидше, але на другій набігаю. Моя сильна сторона зараз – відрізок, починаючи з восьмого бар’єру і фінішна пряма. Я відчув, що можу виграти забіг, включився після дев’ятого бар’єру і зробив це.
— Ми якось говорили з вами про підготовку, а саме про те, що є бар’єристи, які готуються через 400 метрів, ви ж це робили через 800. Продовжуєте працювати за цією схемою?
— Зараз, навпаки, трішки менше бігаємо 800 і 1000 метрів, натомість більший акцент робимо саме на спринт, адже це моє слабке місце. Крім того цього року вперше був на зборах у горах: восени і весною їздив у Яблуницю, Івано-Франківської області. Осінній збір ми вирішили спробувати провести для того, щоб перевірити, наскільки це мені підходить. Не хотіли ризикувати перед основним видом. І виступаючи взимку, весь сезон відчував після цього заряд. Так само і зараз. Не хочу наврочити, але поки що це найкращий сезон у моїй кар’єрі. І я дуже задоволений самопочуттям у ці три місяці.
— Ви спринтер, ще й бар’єрист. У Яблуниці ж немає стадіону, принаймні такого, який потрібен для вашого виду. Як ви тренувалися?
— Стадіону у Яблуниці немає. Ми там були три тижні, у перший ще й снігу по коліна насипало. Готувалися, стрибаючи у земляні гірки – вони там є різні і різного підйому; також бігали по асфальту. І хочу сказати, що після цього не було болю ані в колінах, ані в спині. Можливо, там м’який асфальт. Звісно, надто високих швидкостей там теж не було, але об’єми значні, проте організм витримав і це принесло свої плоди.
— А на якій частині дистанції найбільше відчуваються плоди роботи над швидкісними відрізками?
— На першій. У мене з цим були проблеми. Навіть якщо раніше я теж починав 22,2 секунди, то для цього мені потрібно було докладати більше зусиль. Зараз можу бігти вільніше і зберегти більше сил на фініші.
— Нещодавно ви стали татом. Це надало додаткового стимулу для тренувань і високих результатів?
— Мені говорили про те, що це все може заважати, навіть радили спати в окремих кімнатах з дитиною. Але особисто для мене це надзвичайно великий заряд. Навіть коли приходжу стомлений з тренування, беру Артема на руки, то відчуваю, як виділяються ендорфіни, відчуваю всі ці емоції і швидко відновлююся.
Черкаський національний вітає Дениса Нечипоренка та бажає йому подальших успіхів!
Про це повідомляє прес-служба Черкаського національного університету імені Богдана Хмельницького.
реклама