– Чому саме тут? – запитав я його, навідавшись до палати.
– Бо тут чудові лікарі і умови перебування, – відповів той. – Навіщо шукати невідомо чого десь.
Смілянська районна лікарня
І дійсно, Смілянська районна лікарня, розташована немов у парку серед дерев на околиці міста, справляє дуже гарне враження. На момент мого відвідування товариша у ній повним ходом утеплювали фасад, провадили ремонт у палатах. Було видно, що заклад не застиг у розвитку. Він живий, сучасний.
Між тим, започаткував лікарню ще граф Олексій Бобринський, який і назвав її на честь своєї дружини Софії Бобринської Софіївською. Варто зауважити, що графиня дуже опікувалася лікувальним закладом. Тож невдовзі він набув великого авторитету. Свого часу видатний хірург, професор Броніслав Козловський, працюючи протягом 1892-1904 років головним лікарем Софіївської лікарні, провів тут у 1896 році одну з перших в Російській імперії операцію з резекції (видалення) шлунку. Невдовзі він опублікував звіт про ще 15 операцій на шлунку, при чому з них – 4 резекції з 3-ма одужаннями пацієнтів. Опубліковані ним праці дають уявлення про різносторонній характер оперативних втручань та про виконання в умовах периферійної лікарні найновіших на ті часи операцій на шлунку, прямій кишці, судинах. Нинішнім її лікарям є з кого брати приклад.
Заступник головного лікаря з медичної роботи лікарні Віктор Григор’єв демонструє нові сучасні ліжка, якими обладнано палати закладу
Отже Смілянська районна лікарня є одним з найстаріших лікувальних закладів центральної України. Торік їй виповнилося 175 років. Та якихось особливих урочистостей з цього приводу не проводили. Тут вирішили за краще оновити заклад і зробили за рік чимало. Як розповів під час розмови заступник головного лікаря з медичної роботи Смілянської районної лікарні Віктор Григор’єв, майже весь фасад лікарні вже утеплено, всі вікна поміняли на нові енергозберігаючі. І все це завдяки проекту, який подали в державний фонд регіонального розвитку. На умовах співфінансування з районного бюджету і вдалося виконати так багато непідйомних раніше робіт. Окрім того, в дитячому відділенні відремонтували санвузли, новий санвузол зробили і в терапевтичному відділенні. Узагалі, відділення повністю і якісно оновили. Тепер кожна палата тут має навіть душ і бойлер для нагрівання води.
Такими душовими кабінами обладнали кожну палату терапевтичного відділення
Дуже ретельний і сучасний ремонт виконали і в поліклінічному відділенні (приміщення якого власне і є тією лікарнею, що була збудована 176 років тому). У ньому навіть замінили всі комунікації: труби, дроти і т.д.
Згадані досягнення – то втілені в життя минулорічні проекти. Цього року почали втілювати в життя й нові. Зокрема ремонтують приймально-діагностичне відділення, яке невдовзі відповідатиме сучасним європейським вимогам, модернізують опалення закладу.
Поліклінічне відділення – це і є давня Софіївська лікарня
Нині районна лікарня – це, насамперед, сучасний головний корпус у п’ять поверхів У ньому розташовані стаціонарні відділення. На п’ятому поверсі – хірургічне, в складі якого і є урологічні ліжка. Як ми вже знаємо, тут лікують не лише жителів району, а й Сміли. І не тільки. Адже це, по суті, єдине відділення в регіоні, в якому надають стаціонарну урологічну допомогу. Крім того, у відділенні є ліжка для хворих на патології дихальних шляхів і травматологічні.
На четвертому поверсі міститься сучасне акушерсько-гінекологічне відділення, завідуючим якого тривалий час був мій співрозмовник і гід по лікарні Віктор Григор’єв. Воно здавна має добру славу. Кількість пологів тут стабільно висока, адже знову ж народжують у ньому породіллі не лише зі Смілянського району, а навіть з інших районів області.
Останні приготування до відкриття після ґрунтовної реконструкції
На третьому поверсі лікарні розташоване дитяче відділення. На другому – терапевтичне з неврологічними ліжками. Окремо працює неврологічне відділення і в лікарні №2, що в Ротмістрівці. Там же працює паліативне відділення для невиліковних хворих. Перше – в області! І тут цим гордяться, бо від таких людей відмахуватися не можна. Вони, на жаль, є і також потребують допомоги й підтримки.
Звісно в лікарні є відділення переливання крові, фізіотерапевтичне, лабораторія, діагностичні служби тощо.
Окремо пан Григор’єв виділив харчоблок. І цілком заслужено до речі. Як на нинішні скрутні часи в лікарні якісне і смачне харчування. І заслуга в цьому не лише кухарів. Тут є з чого готувати страви. Продукти дістають всіма можливими способами. Як розповідає Віктор Григор’єв, допомагає районна влада, не стоять осторонь і сільські ради. Та й жителі району дають на потреби лікарні, що можуть. Цього року, приміром, зібрали близько двох тонн картоплі. Однак лікарні є в кожному районі, а таке харчування, як у Смілянській районній, скоріше виняток. Тому робимо висновок, що її керівництво на своєму місці.
Є, як уже згадувалося, ще один відокремлений структурний підрозділ в селі Ротмістрівці – лікарня №2. Він теж підпорядкований районній лікарні, яку очолює головний лікар Зоя Зирянова.
Це не операційне відділення, це нова перев’язочна в оновленій поліклініці
У закладі працює близько 350 осіб. Вони особлива гордість керівників закладу. Адже зараз іде інтенсивний відтік лікарів за кордон. Однак Смілянська районна лікарня лікарським складом забезпечена практично повністю. І він високопрофесійний. Чимало лікарів мають вищу і першу кваліфікаційну категорії. На належному рівні і сестринський персонал.
У рамках реформування медичної галузі Смілянська районна лікарня увійшла до Шевченківського госпітального округу. Тож тут поставили собі за мету стати лікарнею першого порядку і йдуть до цього. Зокрема і в плані матеріально-технічного забезпечення. Так, крім усього, минулого і цього року доклали чималих зусиль для придбання нового капітального медичного обладнання. Були і централізовані поставки. Дещо вдалося дістати за сприяння депутатів усіх рівнів, спонсорів. Організація „Коло друзів”, що опікується інвалідами і з якою теж співпрацює лікарня, дуже допомогла не лише медичним обладнанням, а й сучасними меблями, функціональними ліжками. Усе це вона надала безкоштовно. Районна влада посприяла в ремонті реанімаційного відділення, яке стало одним з кращих в області. Завдяки сприянню народного депутата Сергія Рудика лікарня отримала сучасний апарат для наркозу.
Але роботи в цьому плані ще багато. Віктор Григор’єв мріє, наприклад, про нове хірургічне ендоскопічне обладнання.
Як уже мовилося, у Смілянській центральній районній лікарні ім. Софії Бобринської лікують не лише мешканців району. Та головний контингент, звісно, вони. Потрапляють пацієнти сюди в першу чергу за направленнями дільничних (сімейних) лікарів фельдшерсько-акушерських пунктів або амбулаторій, які в селах збережені. Звертаються хворі і без направлення, коли раптово виникає гострий стан або через службу екстреної медичної допомоги. Для цього в закладі цілодобово працює ургентна служба надання медичної допомоги.
Про вік лікарні свідчать древні будівлі, які тут використовують
На час, коли я писав цей матеріал у лікарні перебувало 183 хворих, хоча офіційно кошти виділяються на 150. Це теж свідчить про її авторитет. Сюди прагнуть потрапити звідусіль. Приміром, багато недужих їде з сусіднього Білозір’я, що у Черкаському районі… Як наголосив Віктор Григор’єв, за їхніми спостереженням 15 відсотків пацієнтів у лікувальному закладі не жителі Смілянського району. Їх не зупиняло навіть те, що у ньому донедавна, як і у всій Смілі, не було опалення. Схоже, що проблеми з ним у місті будуть ще довго. Однак у районній лікарні сподіваються запустити власне опалення вже цього року.
Проблема і з власним транспортом. Його довелося свого часу передати на станцію швидкої медичної допомоги. Тож тепер інколи просто нема як доставити за потребою хворого в заклади вищого рівня, у ті ж Черкаси, приміром. А придбати зараз обладнаний санітарний автомобіль майже нереально. Це дуже великі кошти. Доводиться домовлятися з керівниками інших медичних закладів. Хоча тут працюють над вирішенням і цієї проблеми.
Як бачимо, хто стукає, тому відчиняють. Особисто мені дуже приємно було побувати в Смілянській районній лікарні. На фоні тотального стогону і плачу, я побачив людей, котрі зациклені не на проблемах, а на їх вирішенні. Вони мають план реорганізації закладу і виконують його, незважаючи на всі труднощі. Коли зустрічаєшся з такими людьми, віриш, що зміни на краще в нашій державі можливі, і у великій мірі це залежить від усіх нас.
Олександр ВІВЧАРИК,
Фото автора
реклама
