Колись на території меморіального комплексу Пагорб Слави була кам’яна Святотроїцька церква. Її попередниці – дві дерев’яні церкви – розташовувалися нижче Пагорба Слави. Козаки відправляли напутню службу перед походом у дерев’яній святині, збудованій в 70-х роках ХVІІ століття на місці більш давньої. Коли й ця церква почала руйнуватися, в середині ХІХ століття міська управа вирішила збудувати кам’яний храм, його спорудили вже в іншому місці, на горі.
Звели новий храм швидко, витративши на всі роботи близько шести тисяч рублів сріблом: чотири – з міської казни та ще дві – з пожертвувань. Це була висока споруда з багатьма розлогими банями, збудована в кращих традиціях церковного зодчества з поєднанням українського церковного бароко й неоренесансну. В церкві був іконостас, амвон, церковні хори. Вузькі високі вікна, вкриті мозаїчним кольоровим склом, нагадували замкові бійниці. Також встановили різьблені інкрустовані залізні двері. На подвір'ї церкви розташовувався цвинтар.
У радянську добу з храму на Пагорбі Слави зробили склад
У 1930-х роках ХХ століття святиня постраждала від кампанії “знищення релігії”. Церкву пошкодили та пограбували, зняли куполи, двері й вітражі. Так нищили все, що нагадувало б містянам про релігію.
Під час німецької окупації церковну службу відновили. З цим періодом пов’язана драматична історія настоятеля отця Василія. Він допомагав сиротам і партизанам, церковна громада підтримувала шпиталі. Через це радянська влада звинуватила священика у співпраці з нацистами. Але з обставинами розібралися, і отця Василія представили до урядової нагороди.
Святотроїцька продовжувала діяти і в післявоєнний час. У ній були престоли трьох церков, тому тричі на рік проводили урочисте храмове свято. Щоб закрити святиню, використали за привід звинувачення у спонуканні до пияцтва. Будівлю передали міському спортивному товариству і використовували як склад.
Щоб збудувати новий меморіал, храм підривали тричі
У 1961 році храм підірвали, щоб на його місці збудувати новий меморіальний комплекс Пагорб Слави. Лише з третьої спроби вибухівка знищила Святотроїцьку церкву, тоді земля у місті здригнулася, мов від землетрусу. Пагорб Слави урочисто відкрили до 20-річчя перемоги в 1965 році. Тут були перепоховані останки радянських солдатів, які загинули під час оборони та визволення Черкас.
У 1975-1977 роках на пагорбі стояла не металева, а гіпсова скульптура Батьківщини-Матері. Фігура з металу виявилась на два метри нижчою, ніж передбачалось в оригінальному проекті. Республіканська комісія не дозволила такий величний пам’ятник в обласному центрі, пропонувала передати пам’ятник до Києва. Обком відстояв скульптуру, але зменшив її висоту.
Гордість міста
Відливали 11-метровий монумент на Смілянському електромеханічному заводі. На заплановану висоту вийшли і обійшли заборону. Як це вдалося? Вищим зробили насип пагорба, адже про це не було ніяких вказівок з Києва. Встановлювали нову бронзову модель протягом декількох ночей, а гіпсову вивезли і знищили.
Кошторис будівництва Пагорба Слави передбачав 267 тисяч карбованців, але фактично витратили… 3 мільйони карбованців. Нині Пагорб Слави – популярне місце серед черкасців, його неодмінно показують і гостям міста. До того ж, звідси відкривається один із найкрасивіших краєвидів у Черкасах. Історій про місце багато, як знати, скільки буде ще...
Таїсія Поєдинок
реклама
Коментарі
От тепер - справді сенсація - "Таїсія Поєдинок" виявилася Борисом Юхном!
От до чого доводить примітивізм черкаських "журналістів", які думають, що вкрадений чужий текст ніколи впізнаний не буде.
Може їм це стало відомо зараз, але на 95% це мій матеріал кількарічної давнини, покорочений правда)))
Дехто історію використовує як шлюху.Вертить як хоче.А насправді історія чиста , та непорочна.Але про це мало хто знає. А знаючи, мовчать.
Стрічка RSS коментарів цього запису