Про це пише Катерина Вальчиковська у виданні «Шполянські вісті».
В гості до жительки райцентру Вікторії Коваленко запросив приватний підприємець Максим Доценко, відомий в місті захисник тварин. «З Вікторією Вікторівною звів випадок, коли дізнався про жахливі умови утримання собаки в одного зі шполян, — пояснив Максим Васильович. — Разом зустрілися з цим господарем і вже незабаром умови проживання собаки значно покращилися, господар самотужки виготовив йому будку».
На подвір’ї Коваленків, крім господині і господаря, дзвінкоголосо зустрічають два песики. «Це наші Аза і Малиш, — ласкаво погладжуючи тварин, пояснює господиня. — Обох я забрала з вулиці — Малиш потрапив до нас з рік тому, а Аза два з половиною місяці тому». Історія Ази – дуже сумна. Собака ще молодим щеням залишилася без задньої лапки. Навчилася з цим жити і її часто можна було побачити в місті. Її, каліку, жаліли добрі люди, підгодовували, як могли. Та на початку лютого собаку жорстоко побили, в неї стріляли, а потім ще й облили фарбою. В такому вигляді знайшла Азу Вікторія Коваленко. «Серце розривалося від болю, — згадує той день жінка. — Здавалося, вона от-от помре. Я відразу вирішила забрати її, хоча й сама не вірила, що тварина виживе». Жінка привезла собаку додому, викупала, нагодувала і сталося диво. Вже за кілька днів Аза ожила і згодом виявилося, що вона чекає на потомство. Господиня оточила майбутню матусю турботою і ось вже місяць, як з’явилися на світ шестеро цуценят. «Аза – хороша і турботлива матуся, — розповідає чоловік Вікторії Сергій Коваленко. — Не відходить від своїх дітей, навіть Малиша іноді відганяє». Малюкам виповнився місяць і вони вже їдять самостійно, дружно вишикувавшись навколо миски. Вже є бажаючі взяти собі цуценя, допомогти роздати малят зголосився і Максим Доценко. «Прийшло тепло і вже можна виставляти біля «Цукерні» ящик з потомством, аби шполяни взяли собі додому друга», — каже підприємець. А те, що врятовані Вікторією Вікторівною тварини — справжні друзі, не піддається сумніву. Розуміють з першого погляду, не роблять шкоди і час від часу вдячно вдивляються в очі господарів. Азі й Малишу пощастило – вони отримали справжній дім, турботу і сповна відчули на собі, що таке людяність.
«Сьогодні багато розмов про бездомних тварин, — каже жінка. — І те, що на вулицях райцентру та й інших населених пунктів багато чотирилапих безхатьків, провина самих людей, які викидають тварин». І дійсно, як міська рада, так і Максим Доценко вже не один раз проводили акцію зі стерилізації тварин. Тобто популяція бездомних собак поповнюється не за рахунок розмноження, а за рахунок господарів, які виганяють чотирилапих, вивозять їх подалі від очей.
Дехто скаже, що це не проблема, он дітей викидають, як непотріб! Та все ж рівень цивілізованості суспільства у багатьох розвинених країнах вимірюється рівнем ставлення до братів наших менших. За кордоном господареві цуценяти чи кошеняти і в голову не прийде викинути маля за ворота. Там люди роблять все можливе, аби прилаштувати тварину в нову родину або віддати до притулку. У нас же все нібито «набагато простіше». І це «простіше» таїть в собі небезпеку як для людей, так і для Тузиків і Бобиків, які вірно служили своїм господарям, а в один момент стали непотрібними.
реклама
