Батько полоненого капітана «Яни Капу» Михайло Мельничук: «Проти сили ворога Україна повинна мати власну силу – тому голосуватиму за Артема Лукашука!»*

Артем Лукашук і Михайло Мельничук під час зустрічі в Смілі

«Не може бути жодного іншого трактування ув’язнення наших моряків Росією, окрім як цинічне захоплення їх у полон, - говорить пан Михайло. – У них не має бути жодного іншого статусу, аніж статус військовополонених.  А ті в Росії, хто називає їх злочинцями – самі скоюють кримінальний злочин. Міжнародний трибунал давно вже визнав, що Росія має негайно звільнити полонених моряків – і термін, відведений для виконання цього рішення минув ще 25 червня. Але схоже, що в СІЗО «Лєфортово» погано чують сказане у Трибуналі Гааги – і справа тут не в тисячах кілометрів відстані, а у різному сприйнятті України Європою і Росією: якщо перші визнають нас самостійною державою з європейськими прагненнями,  то наші східні сусіди чомусь досі вважають, що в праві диктувати нам свої умови і тільки мріють про те, щоб ми визнали себе малоросами без роду-племені, якимись «молодшими братами» тих, хто постійно прагне керувати нами…

Єдиний вихід у ситуації, що склалася між Україною і тими, хто захопив наш Крим і фінансує терористів на Донбасі я бачу в тому, щоб в усіх гілках української влади були присутні ті, хто пройшов війну, хто готовий захищати Україну не лише на словах, а й реальними справами. Бо ворог, який звик тиснути на Україну силою, повинен постійно відчувати реальну силу протидії.

Тяжко поранений в АТО, Артем Лукашук у Верховній Раді і далі займатиметься захистом цілісності і незалежності України

21 липня на виборах до Верховної Ради збираюся голосувати за Артема Лукашука – солдата, який пройшов АТО, отримав тяжке поранення і навіть після нього зумів «зробити сам себе» і перемагати у спорті на «Іграх нескорених».  Добре, що цей хлопець з Черкас балотується саме по нашому, Смілянському округу. Голосуватиму за нього не тільки тому, що у впертості й затятості цього молодого десантника впізнаю сам себе молодого (до речі, я теж у десанті служив). Підтримую ще й тому, що переконаний: жодна інша людина не розбирається в реаліях сучасної «гібридної» війни і підступності ворога краще, аніж той, хто особисто протистояв цьому ворогові. І жоден інший не зрозуміє потреби Солдата, захисника країни, краще, аніж інший Солдат.

І хоча Артемові Лукашуку всього 24 роки – так само, як і моєму синові, але саме такі як вони, сьогодні творять новітню історію України. Разом переможемо!»

*передвиборна агітація