Про це повідомляє «Kanos» із посиланням на інформацію Канівської міської ради.
Івана Павловича не стало 14 вересня.
«У ці скорботні дні висловлюємо щире, глибоке співчуття рідним і близьким покійного. Світла пам’ять про цю людину назавжди збережеться в наших серцях», – зазначено у повідомленні пресслужби міськради.
Як повідомляє «Дніпрова зірка», Іван Павлович Шатило народився 25 лютого 1927 року в селі Литвинець Канівського району Черкаської області. У 1941 році він закінчив 7 класів. Збирався навчатися далі в сільськогосподарському технікумі в селі Бобриця, але в плани юнака втрутилась війна.
Гітлерівці, які окупували Литвинець, забрали Івана разом із іншими селянами на примусові роботи до Німеччини, однак дорогою Іванові з товаришами вдалося втекти. На підході до Литвинця хлопці натрапили на гітлерівський патруль, який прийняв їх за партизанів. Івана з товаришами схопили й кинули до підвалу. Кілька разів смерть дихала Іванові в потилицю, й кожного разу невидима сила відганяла її від парубка.
– Якось вранці до підвалу прийшли німці, зачитали нам вирок і повели на розстріл через усе село. Проходячи повз рідну хату, я побачив матір, брата й сестру, які стояли на подвір'ї й дивилися на мене очима, повними болю, – розповідає Іван Павлович. – За селом нас наздогнав німець на мотоциклі, він щось сказав автоматникам, які вели нас на розстріл. Після цього нас повернули назад у село й знову закрили в підвалі.
Хлопців відправили до табору для полонених, звідки Іванові вдалося втекти. Правдами й неправдами він дістався рідного села.
У 1944 році після звільнення Литвинця 19-річному хлопцеві вручили повістку. Іван Шатило служив кулеметником станкового кулемету у складі прикордонного полку.
Прикордонники брали участь у боях та охороняли тили й стратегічні об'єкти – заводи, шахти. Іван Павлович був нагороджений орденом Вітчизняної війни ІІ ступеня.
Демобілізувався старшина Іван Шатило у 1951 році. Жив у Закарпатті, там одружився, у шлюбі народилося двоє дітей – син і дочка.
У 1958 році Іван Шатило повернувся на Канівщину й влаштувався на роботу шофером, пізніше перейшов на роботу в пожежну станцію, працював на заводі «Магніт».
Останні роки Іван Павлович жив у Каневі поруч із люблячою донькою й онуками.
– Усім, хто скаржиться на своє життя, я раджу прочитати книгу Владислава Титова «Усім смертям на зло», – казав ветеран. – У ній – про силу й незламність духу людей тієї епохи, які захистили рідну землю й відбудували країну після страшної війни.
Фото Євгена Бруслиновського
реклама
