Суботнього дня алея бульвару Тараса Шевченка ожила українськими орнаментами. А ще – знайомствами, спілкуванням, піснями та клацанням фотокамер. Черкащани у костюмах, сорочках та футболках з українською національною символікою, пройшли Парад вишиванок від площі Богдана Хмельницького до парку 50-річчя. Про це повідомляє сайт «Простір.ck.ua».
Фото Андрія Чернеги
Ідея проведення такого параду виникла у процесі промо-акції етнофестивалю «Трипільські зорі», який відбудеться 26-27 травня в Черкасах у Долині троянд. Як розповідає Інна Шемет, організаторка цього заходу та і самого фестивалю, дійство має популяризувати українську мову та культуру.
На захід прийшло небагато людей, близько 50 осіб. «Потрібно рекламувати подібні заходи. У нашому місті наскільки багато подібних акцій, але про них ніхто не знає. Мені ось донька подзвонила і сказала: «Приїжджай», – ділиться одна із учасниць параду.
«Головне почати, закласти фундамент подібним ініціативам», – впевнений представник ініціативної групи «Здравіє» Данило Майоров.
Головні організатори дійства - Інна Шемет та Данило Майоров. Фото Андрія Чернеги
«Невже оце і всі українці?..», – іронізує викладач Юрій Колісник. Власне, чоловік вважає: патріотизм не у одязі, а в серці: «Все залежить не від вишиванки, а від того, що в людини в душі. Є такі люди, які ходять у ній, мов у спецодязі, на роботу і при цьому голосують за те, щоб зберегти пам’ятник Леніну, тоталітарні назви вулиць, ратують за тоталітарну ідеологію, роблять реверанси нашому «сусіду».
Патріот Юрій Колісник: "Все залежить не від вишиванки, а від того, що в людини в душі". Фото Андрія Чернеги
Пластунка Наталія за те, щоб не купувати вишиванки, а вишивати їх самим. Дівчина каже, що це надзвичайно просто та і грошей багато не треба. Лише 70 гривень. Саме таку суму Наталка витратила на свою сорочку.
А ось Валентині Мусіївні майже 71 рік. Проте, незважаючи на свій вік, жінка дуже активна: колишня вчителька математики пише вірші, займається літературною студією, вишиває рушники своїм учням. Не полінувалася вона і прийти на Парад вишиванок. Жінка з усмішкою розповідає: «Ніяк не встигала за колоною, тому під’їхала на тролейбусі. Вийшла на зупинці, а потім спіймала хлопця на велосипеді і попросила його групу наздогнати і запитати, де всі зупиняться. А хлопцю і відказали, що, мабуть, розбредуться хто куди». Проте Валентина групу врешті-решт наздогнала.
Валентина Мусіївна читає свої вірші. Фото Андрія Чернеги
Група «найстійкіших» учасників ходи (адже не всі змогли чи захотіли дійти до кінця) зупинилась у парку неподалік мосту закоханих. На тлі Дніпра символічно попрощались, заспівавши гімн України.
А Валентина Мусіївна з подругою та охочими дівчатами ще заспівала кілька пісень і зачитала свої вірші про Україну, красу природи та любов до життя. Як і обіцяла.
Представники групи "найстійкіших" заспівали гімн України. Фото Андрія Чернеги
Коментарі
А ви самі зробіть її своїми руцями то й подивимось за скільки продасте.
Мадам, Вы лучше откройте секрет почем Тулубу обошелся Ваш публичный задний ход, но заметьте сказали что мало, шершаво значит.
Тренируйтесь, подите в радныки например, посмотрите как это делают люди с опытом.
То шо денег дали это конечно бред, думаю стимулы были более первобытней и прозаичнее.
Али уже просто решили дружить против Одарыча ?
Напрасно, у Одарыча есть человческие принципы.
Даже приколько - братья замуж за братьев выходят, детей от братьев рожают, женской логикой не страдают, уже и как первые братья до 60 работают.
А те, кто его комментариям минусы проставляют, я так думаю, просто подтверждают, что у них минус здравый смысл, минус элементарная честность и порядочность. Иначе зачем на черное белое говорить?
І не треба брехати, що це просто символ. Бо з самого початку вірш був про юнаків, тільки юнаків, не було жодного натяку на мішаний склад діючих осіб.
Для найбільш забудькуватих нагадую, що в автентичному тексті були такі рядки:
"Щоб не втратить марне нам свойого юнацтва...", "Назовемся України вірними синами...".
Невже українці не поважають своїх матусь, дружин, сестер, доньок настільки, що і далі робитимуть вигляд, наче все гаразд із текстом державного гімна, як піддані голого короля у відомій казці?
Ганьба вам, панове!
Знову дивуюся дебілізму ситуації: на фото три дівочі погруддя повністю, ще одна голова праворуч та рука з грудями ліворуч. І всі натхненно співають "ще нам, браття...", "запануєм і ми, браття", "і покажем що ми, браття".
А сестри! Сестри! Горе вам,
Мої голубки молодії:
Даруйте гімновим словам -
Вам, сестрам, в них нема надії!
Коли ж здоровий глузд запанує у моїй сторонці? Агов! Народе, де твій розум, де твоє споконвічне прагнення до правди?
Стрічка RSS коментарів цього запису