Як інформує Черкаський археологічний музей Середньої Наддніпрянщини з посиланням на наукове дослідження «Археологія та рання історія Черкас» Дмитра Куштана і Валерія Ластовського (2016 р.), на початку ХХІ ст. активно проводилися розкопки в історичній частині Черкас. Більша частина знахідок належала до пізньосередньовічної та ранньомодерної історії міста. Так у 2002 році в ході масштабних розкопок на місці будівництва підземних гаражів у дворі багатоповерхівки по вул. Смілянській, 2, на території посаду Черкаського замку, виявлено цілий комплекс побутових об’єктів (господарських ям, споруд та жител), що належать до двох хронологічних горизонтів: литовського (друга половина XV–XVI ст.) та польського (XVII – початок XVIII ст.).
Знахідки литовського періоду сконцентровані неподалік Дзеленьгори (узвишшя з житловою забудовою ліворуч від «Будинку природи»): територія, де проводилися розкопки, прилягає з напільного боку до тодішнього Черкаського замку (за 200 м). Тут знайшли господарчі ями, господарчу споруду і жилу землянку. Розміри житла становили 4х3,65 м, його стінки було облицьовано дерев’яними дошками, над долівкою простежено сліди вогнища. Серед інших знахідок литовського періоду – посуд, предмети побуту, ножі з рукоятками із рогу оленя, бойове і мисливське начиння. Знайдені знаряддя праці вказують на добре розвинуті галузі ремісництва: гончарство, різьблення по кістці та рогу, ковальство та бронзоливарне виробництво, прядіння та швацтво. Також вони свідчать про зайняття місцевих мешканців хліборобством та городництвом. Велика кількість кісток тварин вказує на значну роль тваринництва та мисливства. Чималу роль відігравало рибальство, про що свідчать кості та луска риб, гачок-блешня, грузила для риболовних сіток.
Об’єкти першого («литовського») горизонту Черкаського посаду припиняють функціонувати зненацька і довгий час ця його частина (зокрема в районі сучасної вул. Смілянської, 2) стояла пусткою. Можливо, це сталося внаслідок одного з багатьох нападів татар на місто. Відродження життя на Черкаському посаді пов’язано з другим хронологічним горизонтом (XVII – початку XVIII ст.), коли Середня Наддніпрянщина перебувала вже у складі Королівства Польського (Речі Посполитої). В ході придушення поляками повстання під проводом Павла Бута у 1637 р. був спалений старий замок на Дзеленьгорі, після чого адміністративний центр міста перемістився: ним став «польський» замок на Троїцькому городищі (нині – Пагорб Слави).
Об’єкти польського періоду, як і попереднього литовського, репрезентують різні за формою господарчі ями, житло. Житло розміром 3,25х3 м, орієнтоване кутами в сторони світу, по кутах та по периметру простежено ями під дерев’яні стовпи – каркас стін та опори для стріхи. Стінки житла були облицьовані деревом; в одному з кутків виявлено залишки зруйнованої кахляної печі.
У матеріальній культурі другого («польського») горизонту Черкаського посаду відбулися значні зрушення: змінюються форми, технологія виготовлення, орнаментація, асортимент керамічного посуду. Окрім того, з XVII ст. з’являються такі новації, як пічні кахлі. Для них характерний рослинний орнамент, схема якого підпорядкована косому хресту. Вироби другої половини XVII – початку XVIII ст. у більшості безрамкові, зрідка вкриті поливою. Орнамент на них зазвичай рослинно-геометричний, килимовий, такий, що сполучається з аналогічним орнаментом на сусідніх кахлях. Основні елементи: квіти, листочки, виноградні грона, переплетені «барокові» пагони і картуші, хрести тощо. Іноді трапляються сюжетні композиції: вояк із шаблею на боці, кінь (вершник?).
Характерними для другого хронологічного горизонту Черкаського посаду є вироби з гутного скла – це келихи, пляшечки, чарки, кругле віконне скло. Також у об’єктах цього часу трапляються вироби із заліза: ножі, швачка, підкови до чобіт, уламок гарматного ядра, цвяшки та інше. З рогу виготовляли накладні руків’я ножів і швачок, а також прясельця. Вироби із срібла репрезентують невеличкі сферичні ґудзики з петлею, які слугували для запинання жупанів. У ряді об’єктів другого хронологічного горизонту по вул. Смілянській, 2 знайдено важливий матеріал для їх датування – монети. Найраніша з них – литовський гріш польського короля Сигізмунда II Августа 1564 р., а найпізніша – фальшивий мідний солід м. Риги шведської королеви Христини (1633–1654).
реклама
