Всі постраждалі живуть поблизу полів. Саме звідти прибула вода. Будинок вчительки Наталії Гоменюк розташований за 20 метрів від лану.
– Коли почався дощ, мене вдома не було, – розповідає Гоменюк. Розмовляємо на порозі її будинку. Поруч стоять 5-літрові пляшки з питною водою. – Коли повернулася додому, застала жах. У дворі стояло півметра води. З поля знесло все болото до нас у город. Там води було метра 2 в глибину. Чоловіку довелося плавати в крижаній воді, аби забрати колеса від мотоблоку. Обидва колодязі теж замулені. Просили керівника місцевого підприємства, аби дав трактор викопати яму. Завдяки цьому вода трохи зійшла. Питну воду зараз в людей набираємо в пляшки й каністри. Криниці треба буде чистити якось.
Врятувати городину жінка вже не сподівається. Каже, город стане придатним до обробітку вже наступного року.
140 відер картоплі посадили, – зітхає Наталія Іванівна. – Люцерну залило, цибулю, часник, огірки… Та все. Мала садити помідори. Добре, що не встигла. Зазвичай саджаю кущів 700. А тепер немає куди садити ту розсаду. Працювати на городі вже будемо в наступному році. Там сантиметрів 60 намулу. Підсихаючи, це все візьметься «коржем».
Постраждала від негоди жінка переймається і через гербіциди, які могли потрапити до колодязів.
– Справа в тому, що на полі орендатори посадили кукурудзу і обробили її гербіцидами, – пояснює Гоменюк. – Воно все текло в город і колодязі. Що тепер з цим робити, не знаємо. А ще ж і в річку хімікати потраплять. Підозрюю, що скоро почне гинути риба.
Поки розмовляємо, починається злива. В низ по вулиці, де живе родина Гоменюків, також стоять будинки постраждалих. Наталія Іванівна туди їхати не радить. На ґрунтовій дорозі досі шар намулу з полів. Саме на цю вулицю нещодавно сільська рада виділила понад 100 тисяч гривень. Шлях щільно засипали кам’яним відсівом. Увесь матеріал змило дощем. Шматок асфальту, який поклали на сусідній вулиці теж знищила вода. Вище розташоване сільське кладовище. Зараз туди дістатися складно. Місцеві мешканці кажуть, болотом залило й там. Деякі могили попровалювалися.
Повертаюся до сільської ради. Туди з самого ранку підходять люди, в яких негода забрала майно.
– Нам залило погріб і насос у скважині, – каже Світлана Кравченко. – Як його звідти дістати, не знаю. Там зараз одна глина. Вся розсада і все, що там росло також знищено.
Серед потерпілих є й працівники сільської ради.
– Почався дощ з градом. Думаю, вигляну, чи теплицю не знесло, – розповідає Ірина Андріївна. – Виглядаю, а з поля вже «летить» вода. Добре, що у двір не прорвалася. Але погріб залило. Зараз вода увібралася в землю, але залишився намул. Овочі та консервація під ним опинилися. Щодня користуюся цими продуктами. Буду чекати, поки підсохне й почну розгрібати.
Сільський голова Юрківки Валентина Цегельна вже об’їхала постраждалих. Вирішила покрити матеріальні збитки. Яка загальна сума втрат, поки не знає.
– Маємо провести засідання з головою райдержадміністрації та начальником служби з надзвичайних ситуацій, – коментує Цегельна. – Також буде керівник місцевого сільськогосподарського підприємства. Запитаємо в останнього, що робитиме він. Вся вода летить з його полів. Щоб захистити село від стихії, треба викопати канави й покласти труби, аби вода збігала у річку. Труби були, але за багато років замулилися. Це результат байдужості. Тому треба щось вирішувати. Він обіцяв, після закінчення дощів,повикачувати воду з колодязів. Якщо не зробить цього, будемо наймати рятувальників, аби вони це зробили. Скільки дамо людям грошей в якості компенсації, не знаю поки. На жаль, це не будуть значні суми, бо бюджет не потягне.
Очільниця села розраховує на фінансову допомогу саме керівника агрофірми. Люди й досі підраховують збитки й бояться нових злив.
Сергій РАДЧЕНКО
реклама
Коментарі
Стрічка RSS коментарів цього запису