Американська сім'я витратила 25 тисяч доларів, щоб удочерити черкаську хвору дівчинку

Фото газети «Вечірні Черкаси»

Маленькій хворій черкащанці, яку не хотіла удочерити жодна сім'я співвітчизників, нову родину подарувало американське подружжя, інформує газета «Вечірні Черкаси».

– Наша перша зустріч із Анжелікою була дуже емоційною. У мене самого четверо синів, а тут я мав зустрітися зі своєю майбутньою донькою, та ще й такою особливою. Я був знервований і трохи наляканий. Працівники дитячого будинку були дуже привітні до нас та допомогли нам заспокоїтись. Через п'ять хвилин чудова маленька дівчинка з великими карими очима з'явилась у дверях, посміхаючись. Вона відразу ж сіла мені на коліна і взяла мене за обидві руки. І з кожною хвилиною я заспокоювався. Я полюбив її відразу. І зараз тут, у США, у мене таке враження, наче вона завжди тут була. Вона – моя донька. І я її дуже люблю, – розповідає Кайл Дельвоєт.

Для того, щоб американське подружжя змогло взяти до себе цю дівчинку, їм знадобилося 7 місяців, 53 документи, які важили близько 1,5 кг. Поштові витрати склали 430 доларів, юридична легалізація документів – 530 доларів. Загальна сума удочеріння склала близько 25 000 американських доларів (сюди входить плата українському приватному агентству з усиновлення, переліт і проживання майбутніх батьків та плата за юридичні документи, необхідні для усиновлення).

Кайл та його дружина Джоді звертались до приватного українського агентства, яке спеціалізується на тому, щоб зробити доступним усиновлення дітей з особливими потребами для родин з усього світу. Здається, що послуги дорогі, але робота з українськими агентствами значно дешевша і менш складна, ніж з американськими агентствами чи американськими юристами. Американський уряд поверне 13 000 доларів сім'ї після того, як вона надасть всі чеки і довідки про витрати.

У США також є діти з особливими потребами для усиновлення, але вони майже завжди знаходять родину. Зараз Анжеліка щаслива у новій родині і має чотирьох братиків. В Україні існує прикрий соціальний стереотип і негативне ставлення до тих родин, які мають дитину з синдромом Дауна. Держава фінансово майже не підтримує родини з дітьми з синдромом, немає спеціалізованих шкіл або установ для їхнього розвитку, а це означає, що мати дитини з синдромом Дауна повинна піти з роботи і 100 % свого часу віддавати опіці над нею. Уже зараз Кайл планує операцію на серці Анжели, бо та, яку робили в Україні у 2010 році, не дала бажаних результатів.

Нині Анжеліка вже 8 тижнів, як у США, і знає 10 англійських слів: вгору, любов, будь ласка, дякую, добре, тато, мама, їсти, більше, собака та 20 англійських слів може показати жестами, а до того вона зовсім не говорила.

– У США для батьків, які залишають дітей із синдромом Дауна, існує державна стипендія залежно від доходів сім'ї, багато освітніх та груп підтримки. Наприклад, Анжеліка вже зараз має освітні переваги, які включають безкоштовну підготовку до школи, спеціальних викладачів, яким платить уряд Штату, вони приходять додому і працюють із нею та нами, щоб допомогти у розвитку, – каже Кайл.