Про це пишуть «Вісті Черкащини».
– Мене про це ніхто навіть не повідомив, – обурюється чоловік. – Свою майстерню я знайшов за кінотеатром, і коли відкрив двері, жахнувся: все перевернуте догори дригом, змішалися годинники клієнтів, запчастини, особисті речі, буржуйка… Мабуть, когось найму, щоб навів порядок, бо в мене немає ні здоров’я, ні сил після хвороби. А потім – продам кіоск, бо в тих умовах, які мені пропонує селищна рада працювати не можливо.
Хоч дехто і скептично ставиться до послуг, які надає Петро Драчук, мовляв, у всіх же побілки, ґаджети. Однак, за його словами, і тих, хто має годинники не бракує. Хоча, і заробітком це не вважає, «так, якісь копійки». Головне, каже, що ти комусь потрібен, і завжди на людях.
Іван Смолій
реклама