Експозиція містить світлини та поштові листівки з видами Черкас в різні часи: з кінця ХІХ ст., коли набрала поширення фотографія, і до 1980-х років, коли місто внаслідок великого будівництва, передбаченого генеральним планом забудови, збагатилось цілою низкою важливих соціально-культурних об’єктів. Серед них і красень-будинок, що височіє біля Пагорба Слави, – обласний краєзнавчий музей. Його побудовано 1984 року.
Ми обрали для виставки назву: «Як змінювалось обличчя Черкас», і це не випадково. Черкаси з роками змінились майже до повного невпізнання. Місто розміняло вже восьме століття, але тут мало що нагадує старовину. Розташування на важливому водному шляху, в самому серці України, визначило важку історичну долю міста: воно пережило війни, облоги, сотні спустошливих пожеж і пограбувань. І вимушені раз за разом відбудовуватись заново, – Черкаси змінювали своє обличчя. Набагато швидше, ніж це зазвичай відбувається з містами. Так, тепер лише на фото можна побачити неймовірної краси будівлю приватної жіночої гімназії Самойловської, Свято-Миколаївський собор на центральній площі – вони були зруйновані під час запеклих боїв за визволення міста 1943 р. Черкаси вкрились тоді братськими могилами: і в Комсомольському парку, і на розі вулиць Шевченка-Комсомольська, і на території цукрового заводу… Про те, як виглядали місця поховань до перенесення останків загиблих на Пагорб Слави у 1967 р. – також можна дізнатись на виставці. Та руйнували не лише війни. Руйнація в той чи іншій мірі відбувалась з кожною зміною політичного режиму.
Революційні вихри змітали з черкаських вулиць пам’ятники, і тепер лише на фото можна побачити встановлений у свій час на розі вулиць Смілянська і Олександрівська пам’ятник імператору Олександру ІІ. Встановлені владою, що прийшла на зміну царському режиму, пам’ятники Сталіну в свою чергу будуть знесені – після 1956 року. Залишаться лише на фото. Зносили з ідеологічних міркувань, та найбільше – за грандіозними планами великих економічних перетворень. «Мы не можем ждать милостей от природы, взять их у нее – наша задача». 1960 року води Кременчуцького водосховища поглинули стару Митницю – колишнє промислово-транспортне серце міста – про неї та про Соснівку, яка з перетворенням Черкас у «місто великої хімії» втратить своє значення знаменитого курорту, розповідає наша виставка. Час невблаганний: все тече, все змінюється. Прогрес не зупинити. Та якби з чинників, що змінюють обличчя міста сьогодні, виключити нашу байдужість, егоїзм і жадібність забудовників, ці зміни не спотворювали б фатально це обличчя. Якби ми більше любили своє місто…
Текст: старший науковий співробітник сектору новітньої історії Володько О.І.
Фото Васильєва М.О.
