Невеликі картини з нестандартними котиками та епатажними дівчатами. За такими роботами у Черкасах почали впізнавати молоду художницю Аню Василенко.
Її красуні мають пишну шевелюру, великі виразні очі, тонесеньку шию та маленьке тіло. Художниця сама не знає, що її надихає малювати саме таких дівчат, але й не малювати їх вона не може. «Мої дівчатка» – так свої роботи називає Аня.
Вона завжди знала, що буде художником. Хоч батьки казали, що на цьому не розбагатієш, але ніколи її не відмовляли, бо добре бачили, що малювання займало увесь час.
– Мені їсти не давай, аби тільки малювати. Я така перша, у родині не було художників. Навіть не знаю, звідки цей талант, – каже Аня.
Розповідає, що любов до малювання котів з’явилася під час дипломної роботи в університеті.
– Була задумка, що в дипломних ескізах мають бути коти. Про диплом уже й забула, а коти лишилися. Вухані поставали у нових іпостасях: то вони на гойдалці, то граються, – згадує художниця.
І хоч живого прототипу картинні коти не мають, все ж трапляються ситуації, коли домашнім улюбленцям доводиться трохи позувати.
– Буває, задумаю якогось мурка, а воно щось не виходить та й не виходить. Тоді беру домашнього Мурчика й кажу йому: ану, покажи мені свої вуса й вушка, – усміхається Аня.
Щодо дівчаток, які зараз красуються на картинах, то спочатку вони Ані наснилися.
– До речі, завжди, лягаючи спати, кладу біля себе папірець, щоб, як тільки щось насниться, відразу зафіксувати. От так було і з дівчатами: скуйовджене волосся, великі очі, тонка шия, велика голова й маленьке тільце. Як було у сні, так і на картинах стало. Окрім дівчат, ніякі нові герої ще не снилися.
Та й узагалі, як каже, найкраще їй працюється вночі, коли всі лягають спати. На нові сюжети художницю надихає мультфільм «Аліса в країні чудес».
– Пейзажі й натюрморти – то не для мене. Мені подобається, як мої твори дивують людей. Можна сказати, що я себе знайшла. Завдяки замовникам до дівчини довелося додати й хлопця. Поруч зі своїми красунями я не задумувала малювати хлопців. Це було побажання замовниць на картини. Кілька разів просила коханого попозувати мені, поки малювала нового героя на картинах. Буває замовники так закрутять сюжет для дівчат та котів, що аж за голову беруся, – розповідає художниця.
Персональних виставок у дівчини ще не було, але зараз вона готується до фестивалю сучасного мистецтва «Его».
– Картини подобаються як дорослим, так і малим. Вони ідеальні для дитячих кімнат. Роблячи замовлення, люди навіть приносять портрети тих, кому даруватимуть картину, щоб я знала, як виглядає та людина, – зауважує Анна.
Каже, що її порівнюють з художницею Євгенією Гапчинською. Проте сама з цим не згодна.
Наталія Заїка, «Молодь Черкащини»
реклама
