Попередні десятиліття в Україні минали під знаком геополітичного та економічного вибору між ЄС/Заходом та Росією. І попри політичну циклічність, в економічній та суспільній царині усі роки незалежності тривало згортання контактів із колишньою метрополією та їх нарощування із Заходом загалом та ЄС зокрема, пише "Український тиждень".
Після російської агресії в 2014-му процеси, що тривали ще з 1990-х років, лише пришвидшилися. Однак у підсумку як економіка, так і суспільно-політичні настрої в країні докорінно змінилися. Росія вже давно далеко не основний ринок збуту українських товарів, як і напрямок трудової міграції українських заробітчан.
Відверто заявлені проросійські політичні проєкти не мають шансів не те що на перемогу, а навіть на вихід за межі ніші в 20—25% електорату. А їхнім лідерам годі й сподіватися на входження у владну коаліцію з будь-якою іншою політсилою.
Однак якщо колишня альтернатива «ЄС чи Росія» втрачає свою актуальність, як і пов’язана з нею лінія регіонального розламу, то на зміну їй дедалі чіткіше проступають контури нової. В умовах багаторічної відсутності національної економічної політики увиразнюється лінія розламу на умовні Північ та Південь.
А економічні тенденції в різних регіонах країни дедалі більше свідчать про формування контурів двох великих груп областей, між якими залишається кілька перехідних
З одного боку, це група південних та прилеглих до них окремих регіонів Центральної України, де простежується тренд на деіндустріалізацію та сировинну трансформацію економіки. З кожним роком дедалі більшу роль тут відіграє експорт сільськогосподарської (зерно, насіння олійних) та промислової сировини (насамперед руди). А її поставки нарощуються переважно на ринки азійських (а також північноафриканських) країн через порти Чорного моря.
З другого боку, на північному заході країни формується група областей, зорієнтованих переважно (60—90%) на європейський ринок, що мають значно вищу частку в структурі експорту промислової продукції та зазвичай ліпшу динаміку розвитку в обробній, особливо спрямованій на експорт промисловості. Але на відміну від позірно схожого розламу у США перед громадянською війною ХІХ століття, промисловий потенціал української Півночі розвивається переважно завдяки переробці давальницької сировини й виконання найменш прибуткових робіт для компаній, що працюють на європейському ринку.
Дані Держстату про зміни валового регіонального продукту за минуле десятиліття свідчать, що найдинамічніше після попередньої кризи 2008—2009 років розвивалася економіка (2019-го порівняно з 2007-м) Житомирської (+41,1%), Вінницької (+40,8%), Київської (+12,5%) та Черкаської областей (+17,2%), а також територіально віддаленішої від них Тернопільщини (+25,9%).
реклама
Коментарі
Стрічка RSS коментарів цього запису