Ця стаття присвячена світлій пам’яті відомого конопляра Миколи Орлова (на знімку — третій зліва направо)
Заборонити не можна вирощувати
На території сучасної України коноплі були поширені ще з ІХ століття. Завдяки ним селяни одягалися, харчувалися та лікувалися. Більше того, в минулому сторіччі конопляне волокно українці експортували в інші країни як дорогий товар. Посіви зосереджувалися у невеликих селянських господарствах, де майже всі роботи виконувалися вручну. З організацією в 1930-их роках у Глухові Всесоюзного інституту конопель (нині — Дослідна станція луб’яних культур НААНУ), за розвиток коноплярства взялися вчені. Одним із найважливіших напрямів їхньої діяльності було створення однодомних конопель замість дводомних. В останніх плоскінь (чоловічі рослини) дозріває раніше від матірки (жіночі рослини). У зв’язку з цим плоскінь доводилося вибирати вручну, що вимагало значних затрат праці. Пригадаймо Шевченкове: «А дівчина при самій дорозі недалеко коло мене плоскінь вибирала…». Промислово вирощували культуру колгоспи.
Коноплі потрапили в немилість із 1961 року, відколи почала діяти відповідна конвенція ООН: «зелену фею» перевели в статус наркотиків. У 1990-их роках українські вчені вивели сорти технічних конопель. Зберігши кращі властивості рослини, вони суттєво позбавили її вмісту наркотичних компонентів. Після цього в багатьох країнах коноплярство почало бурхливо розвиватися. Та українське законодавство майже не прогресувало, коноплі були поза законом. Аграріям доводилося запроваджувати спеціалізовану охорону посівів, що зумовлювало додаткові затрати. В інших країнах цінність культури переважала побоювання: конопляні поля не охороняли, а площі посівів збільшували. У країнах ЄС коноплі сіяли на тисячах гектарів площ.
«Технічні коноплі не несуть загроз»
Офіційної статистики щодо обсягів вирощування рослини на полях України немає. Однак відомо, що конопляний урожай країна офіційно збирає двічі на рік, а економічна ефективність вирощування конопель досягає рентабельності на рівні 200 відсотків.
— Відроджувати коноплярство після більш ніж півстолітньої заборони дуже непросто, — поділився досвідом один із засновників фермерського господарства «Царина» на Городищині, заслужений юрист України Олександр Рибченко. — Крім того, що це досить затратне виробництво, то ще й надзвичайно важко переломити свідомість людей. Одні кажуть, що ми пропагуємо цю культуру заради збагачення, інші — для знищення молоді, чи ще щось придумують. Доводиться нагадувати землякам, що коноплярство — традиційне виробництво на наших територіях. А в нинішніх умовах воно може забезпечити підйом економіки, експорт, зайнятість у багатьох галузях — як у легкій промисловості, так і військовій, медичній, харчовій, парфумерній, паперовій, будівельній. Тож хочемо пояснити людям, що технічні коноплі не несуть загроз, навпаки: відродження нашої традиційної культури — це розвиток економіки, зайнятість людей, високі зарплати, що допоможе стримати відтік трудових ресурсів за кордон. Якщо ми сьогодні не створимо сучасне виробництво й не дамо людям хоча б тисячу доларів зарплати, в Україні не буде кому працювати…
«Колгоспи зобов’язували залужені землі засівати коноплями»
Олександр Рибченко пригадує, що до 1960-их років це була одна з основних сільськогосподарських технічних культур в Україні. А СРСР у той час взагалі був найбільшим виробником конопель.
— Якщо вам доводилося бувати на ВДНГ, то на центральному фонтані «Дружба народів» бачили монументальну скульптуру снопа, всередині якого — конопляне стебло. У радянський час колгоспи навіть зобов’язували всі невдоби, залужені землі засівати коноплями, котрі знищували бур’яни затіненням, і це було вигідно виробнику. Насіння здавали на медичне та парфумерне виробництво, олію — підприємствам харчової промисловості, а з волокна виробляли нитки, тканини, що мають цілющі для організму антисептичні властивості.
— А чи знаєте ви, звідки пішов термін «жовта преса»? — несподівано запитав Олександр Володимирович. — Його походження пов’язане з легендарним бізнесом американської родини з французьким корінням Дюпонів. До середини 1930-их років їхні підприємства виробляли синтетичні тканини і відбілювачі для паперу. Просуванню цих товарів перешкоджали коноплі — з них тоді робили папір, одяг, взуття, мотузки, канати, нитки. Площі їх посівів займали мільйони гектарів. У 1935 році хіміки DuPont придумали нейлон, що став потужним конкурентом конопляної нитки. Коноплі стали дратувати представників компанії, хоча б тому, що вироблений з них папір, на відміну від деревного, не вимагав відбілювання. Саме Дюпони й вивели на ринок друк газет на жовтуватому папері.
Сучасний світ повертається до виготовлення натуральних волокон. Кожна країна мріє, щоб її армія була одягнена в форму з екологічно чистого волокна конопель. Це тканина, що лікує шкіру воїна, не горить і захищає від погодних несподіванок.
— А ви знаєте, чому не рветься американська доларова купюра? — навів безпрограшний аргумент Олександр Рибченко. — А тому, що виготовлена з конопляної целюлози. Їй хоч і сто років, та не псується…
«Хто стоятиме у перших рядах, ніколи не буде бідний»
— Вирощування конопель — технологічно складний процес. Чи окуповуються затрати?
— Попри складність виробництва, доходи перевищують усі сподівання. Загалом же кожна людина хоче менше працювати й більше заробляти. А це одна з культур, що дає підвищений дохід і високий заробіток селянам. Тим більше, що український клімат для неї підходить: рослина витримує і дощі, і засуху. Виступає як природний гербіцид, знищує всі бур’яни. Ми коли сіємо коноплі, ніколи не вносимо гербіцидів, пестицидів на ті поля. Посіяли й збираємо, іншого обробітку культура не вимагає.
І нині в Черкаському національному університеті, де в останні кілька років почали навчати студентів за спеціальністю «Агрономія» з галузі знань «Аграрні науки та продовольство», теж розповідають про забуті етнічні культури. У тому числі й про переваги виробництва й переробки конопель. Це дуже затребувана продукція, якої потребує кожна держава. За статистичними даними, технічні коноплі засіваються на полях більш як трьох десятків країн. Традиційно для сучасного світу лідерство в галузі швидко здобув Китай. Ще близько п’ятнадцяти відсотків від загального валу припадає на європейські країни. У Канаді коноплі культивують як олійну культуру, стебла застосовують у целюлозно-паперовій і будівельній промисловості. Німецькі підприємства з волокон випускають тканини, зокрема для джинсового одягу, гігієнічного взуття. У Франції не лише виробляють товарне насіння, а зі стебел — ще й папір. Україна теж повинна розвивати цей передовий напрямок як один із важливих в економічному прогресі. І хто стоятиме у перших рядах, ніколи не буде бідний.
— Хто на Черкащині, крім ФГ «Царина», зважився на вирощування цієї призабутої культури?
— У Балаклеї на Смілянщині в господарстві «Сріблянка», яким опікується викладач Черкаського національного університету, кандидат наук Ігор Колодка, на наше прохання посіяли 50 гектарів площ конопель. У Лебедині на Шполянщині Сергій Чеголя теж починає їх культивувати. І ми дуже вдячні цим господарствам, ЧНУ імені Богдана Хмельницького та його викладачам, які допомагають ФГ «Царина» у відродженні етнічної сільгоспкультури.
Але, як не дивно, подекуди односельці зустрічають такі новації без розуміння, навіть вороже. Мовляв, заради збагачення аграрії ставлять під удар здоров’я дітей, які через те можуть стати наркоманами. Доводиться пояснювати, що технічні коноплі не мають наркотичної дії. Все навпаки. Хочу попередити наркоманів, що якщо спробувати курити безнаркотичні коноплі, ніколи не уникнути рвоти як мінімум на добу, аж до повного зневоднення організму. Пригадую, коли ми сім років тому вперше на своїх полях посіяли цю культуру, до нас теж завітали любителі дурману. І ми не знали, що з тим робити. А відомий аграрник із Золотоніщини, нині покійний Микола Орлов, тоді нас заспокоїв — мовляв, ви їх не зачіпайте, самі зрозуміють, що то пожива не для них. І справді, у бідолах була така рвота, що самі не раді були. Ледве їх порятували. І це стало найкращим мотузяним радіо для любителів небезпечного кайфу.
«Царина» випускатиме лінії з переробки
— Чи є в Україні система переробки продукції коноплярства?
— Лінії з переробки випускають за кордоном, і вони надзвичайно дорогі. Тому фермерське господарство «Царина» через електронний аукціон ProZorro.Продажі викупило державний пакет акцій розміром понад 99% у статутному капіталі акціонерного товариства «Черкаський приладобудівний завод». Це зроблено для того, щоб започаткувати виготовлення таких технологічних ліній, необхідного обладнання у Черкасах. На мою думку, це може допомогти збільшити площі цієї прибуткової культури не лише в області, а й в усій Україні. Ми взялися за випуск ліній із переробки стебла на волокно і кострицю. В майбутньому плануємо виготовляти обладнання з виготовлення целюлози, далі — паперу, тканин і всього іншого. До речі, за кордоном іде велике інвестування в цю галузь.
ФГ «Царина» почасти вже самотужки освоїло власну переробку сировини конопель. Ми переробляємо їхнє зерно на олію та бади, виготовляємо протеїн, борошно й очищене зерно конопель, що дуже корисне для людини. Відомо, приміром, що якщо постійно вживати олію й очищене зерно, то вони зупиняють навіть розвиток ракових клітин.
У правильності наших дій переконує й підписаний українським президентом 7 червня цього року указ про деякі заходи щодо збереження та відтворення лісів. Цей документ спрямований на збереження лісового фонду України, забезпечення прав громадян на безпечне довкілля. Бо якщо говорити про виробництво паперу з конопель, а не з деревини, то аргументи лише на користь екології: коноплі ростуть якихось чотири місяці, а ліс — три десятиліття. А деревину зможемо використати ефективніше.
Тетяна КАЛИНОВСЬКА
Коментарі
Стрічка RSS коментарів цього запису